У вівторок, 3 листопада, відбулася робоча зустріч головних тренерів збірної України з легкої атлетики з президентом ФЛАУ Равілем Сафіулліним, віцепрезидентом Віктором Грінюком і генеральним секретарем Іолантою Хропач.
Нове керівництво ФЛАУ детально познайомили зі структурою керівного тренерського складу збірної та обов’язками, які є у головних і старших тренерів на сьогоднішній день. А основну увагу приділили команді і її підготовці до Олімпійських ігор у Токіо.
– Основна увага була присвячені підготовці до Олімпійських ігор у Токіо, – говорить головний тренер збірної України з легко атлетики Вячеслав Тиртишник. – Ми представили керівництву критерії відбору на Олімпійські ігри, розповіли про нормативи і детально познайомили з системою, за якою нараховуються очки до світового рейтингу.Зазначу, що найближчим часом на сайті ФЛАУ для ознайомлення та обговорення буде опубліковано проєкт критеріїв відбору на всі офіційні змагання 2021 року, після чого ми винесемо його на затвердження Виконкому.
Як і на будь-якій подібній зустрічі, не обійшлося без плану-прогнозу. Ми розповіли про всіх 73 українських атлетів, які, на наш погляд, сьогодні мають підстави претендувати на участь в Олімпійських іграх, і про те, на що вони теоретично можуть розраховувати на Іграх у Токіо. З цього числа нормативи вже є у 32 спортсменів, але місце у команді поки що гарантували лише двоє з них – марафонці Євгенія Прокоф’єва і Богдан-Іван Городиський.
Тренерський штаб представив стратегію, за якою команда готуватиметься до Олімпійських ігор. Також розповіли про етап безпосередньої підготовки до Ігор та заключний адаптаційний навчально-тренувальний збір у Японії, який, які і планувалося, відбудеться у місті Касіхара, префектури Нара.
Під час зустрічі мова йшла також про географію зборів в Україні та за її межами. Крім того, ми представили проєкт складу штатної збірної команди на 2021 рік. Незабаром він буде опублікований на сайті, щоб всі могли перевірити дані і у разі необхідності внести поточні зміни або уточнення; після цього ми винесемо склад на затвердження Виконкому ФЛАУ, а далі передамо до Мінмолодьспорту.
Якою ви бачите співпрацю керівництва ФЛАУ і головних та старших тренерів у майбутньому?
Равіль Сафович планує виказати головним і старшим тренерам більше довіри і дати більше повноважень, але при цьому і спитати за результат. Проте жоден з нас цієї відповідальності не боїться, ми готові до неї. Особливо актуальним це питання є для старших тренерів з естафетного бігу – Костянтина Рурака і Віктора Бризгіна, – адже вони працюють саме з командами. Сама по собі демократія є позитивним явищем, але якщо при цьому не відбувається підміни понять і вона не переростає в анархію. У команді потрібна дисципліна. Наголошую, саме дисципліна, а не тиранія чи деспотична диктатура. Останнє ніколи не приведе ні до чого хорошого, у той час як дисципліна, навпаки, створить порядок. Ми максимально відкриті і готові спілкуватися з особистими тренерами та спортсменами.
Це правда, що на зустрічі також звучали слова про те, що головні тренери повинні перестати бути тільки менеджерами і займатися лише паперами та документами?
Так. Організаційні питання з нас ніхто не знімає, але при цьому все ж таки більше уваги необхідно приділити методиці та контролю тренувального процесу спортсменів, вникати в останні наукові та практичні досягнення у світі і привносити їх в українську легку атлетику, самостійно чи у співпраці з комплексно-науковою групою.
Костянтин Рурак, старший тренер з короткого спринту й естафети 4х100 метрів:Для вас, як для старшого тренера з естафет, збільшення повноважень має привести до покращення результатів виступу наших естафетних команд?
Так, однозначно! Старші тренери мають повністю контролювати і впливати на хід підготовки – від формування складу, який бере участь у підготовці естафет, термінів і місць проведення НТЗ, завершального етапу підготовки до формування складу офіційної делегації естафетної команди і остаточного «бойового» складу на старт. Ми – старші тренери – неодноразово пропонували оптимальні, на наш погляд, критерії відбору до естафетної команди, але, на жаль, не були почуті при їх затвердженні. Через це ми часто не могли виставляти найсильніший склад.
Неодноразово бувало так, що до складу запасних потрапляли ті, хто показав результат лише раз і задовго до чемпіонату. Яскравим прикладом стали Всесвітні естафети в Йокогамі. До складу офіційної делегації потрапили дві спортсменки, які мали об’єктивно гірший стан спортивної форми, ніж інші дівчата, які тренувалися поряд.
Равіль Сафович уважно вислухав нас і сказав, що має довіру до нас як у тренувальному процесі, так і у формуванні критеріїв відбору. Але, при цьому, за результат у повній мірі відповідаємо саме ми.
Якраз вас відповідальність точно не лякає?
Я упродовж багатьох років говорив про те, що для того, щоб нести відповідальність, нам мають дати повноваження. Візьміть футбольну команду: у тренера є лавка гравців і на поле виходять лише ті з них, кого обере тренер, а не ті, кого йому скаже випустити федерація, або якась комісія чи комітет. Такої відповідальності я не боюся, ми, навпаки, прагнемо її.
Якщо даються повноваження, тренер планує результат, проглядає людей, запрошує на навчально-тренувальний збір, залучає до підготовки. Якщо ми хочемо сформувати команду, то маємо запрошувати молодих спортсменів на НТЗ, пояснювати їм і особистим тренерам, до чого і як саме ми готуємося. Та і збір не просто так носить назву навчально-тренувального. На ньому потрібно проводити майстер-класи, семінари, спілкуватися, проглядати індивідуальні плани спортсменів і обговорювати підготовку.
Підтвердження моїм словам не потрібно шукати десь далеко. Достатньо повернутися на кілька років назад і подивитися на нашу команду 4х100 або на сусідню Польщу, де команда тренується разом. При цьому зараз буває так, що команду викликають на збір, а спортсмен чи спортсменка не приїжджає. Де ще таке є? Такого бути не повинно.
Деякі спортсмени нарікають на те, що у них немає умов для підготовки та відновлення. При цьому на навчально-тренувальному зборі є і лікар, і масажист, завжди є відновлення, приїжджає біохімія. Інша справа, що спортсмени не доїжджають, не користуються цим, а потім скаржаться.
Під час зустрічі говорили не лише про естафети, а і про спринт загалом. Що б ви могли відзначити?
Равіль Сафович розуміє, що прогалини є у багатьох видах, і спринт не виняток. Йде зміна поколінь, особливо у жіночому спринті. Резерв ще сирий і потрібно копати глибше, задіювати атлеток юніорського віку і, якщо необхідно, то і юнацького, щоб через три-чотири роки відродити команду. Тут є хороший приклад. Коли наші дівчата у 2010 році вже були зірками, збірна Швейцарії бігала поряд юніорським складом по 44,50. І ті самі дівчата минулого року біжать уже 42 секунди.
На зустрічі з Сафіулліним мені сподобалося те, що він слухав. Президенту не потрібно розуміти всі нюанси, як то техніка низького старту. Але він розуміє, що і чому відбувається, ставить запитання про підготовку до Олімпійських ігор і зміну поколінь, звертає увагу на основні моменти. І ставлячи питання, він чує відповіді на них.
Равіль Сафович також доручив нам внести свої пропозиції від кожної групи видів стосовно того, що нам необхідно для покращення умов підготовки, а далі має наміри спробувати втілити можливе з того у життя.
Олександр Романюк, головний тренер зі стрибків:«На зустрічі ми не зосереджували увагу на вузьких напрямках, вона була присвячена підготовці до Олімпійських ігор наступного року, плануванню підготовки збірної команди в умовах карантину з урахуванням сьогоднішніх реалій та постійними змінами ситуації з коронавірусом. Під час спілкування відчувалося, що Равіль Сафович за спиною має величезний досвід керівника.
Ми домовилися про те, що на наступну зустріч підготуємо конкретні питання, які у нас є, і будемо їх розглядати з метою пошуку можливих шляхів вирішення тих чи інших проблем.
Я, зокрема, готуватиму питання, які стосуються підготовки групи стрибків і на сьогоднішній день є найактуальнішими, а саме:
– забезпечення необхідним інвентарем спортсменів збірної команди, зокрема, жердинами;
– необхідність забезпечення наших медиків новітнім обладнанням для відновлення та реабілітації;
– покращення наукового супроводу підготовки збірної, а саме застосування сучасних технологій і методів контролю та аналізу тренувальної і змагальної діяльності спортсменів.
Равіль Сафович також дав зрозуміти, що довіряє тренерському штабу. Нам дають повноваження, яких не вистачало. Ми – команда, тож відповідальність за результат на кожному з нас (на тренері, спортсмені, масажисті, лікарю, головному тренерському складі, офісі ФЛАУ). Ми йдемо до однієї мети і повинні нести відповідальність за свої дії та результат».
Олег Курбаков, старший тренер з видів витривалості:«На цій зустрічі ми не заглиблювалися в окремі види. Спробували в загальному обмалювати картину, план підготовки і як він буде втілюватися у життя; що ми маємо на сьогоднішній день і які наші плани та надії на Олімпійські ігри.
Я окремо пояснив критерії відбору з марафону і спортивної ходьби, описав ситуацію у цих видах на сьогоднішній день. Ми очікуємо повні команди у кожній з дисциплін, але боротьба за місця у збірній триває і конкуренція висока. Зокрема, 20 грудня марафон бігтиме Ігор Олефіренко, у якого ще немає олімпійського нормативу.
Говорили також про стадіонні види. Тут у нас основна надія на Ольгу Ляхову і Наталію Стребкову. Наталя вже відновилася від травм і наступного року, сподіваємося, виконає норматив.
Равіль Сафович навів порівняльну статистику за 2019 і 2020 роки. Згідно з нею, результати лідерів знизилися. Але цей сезон був зовсім іншим, не таким, як завжди. Особливо складно було представникам технічних видів, метань. У них сектори є лише на стадіонах, а ті були зачинені.
Також говорили про вікових спортсменів. Я пояснив, що у деяких дисциплінах це, навпаки, добре. Особливо у таких, як марафон і спортивна ходьба. Яскравий приклад – Олександр Сітковський, який у віці 42 років встановив особистий рекорд на чемпіонаті світу з півмарафону.
Що найбільше сподобалося, так це те, що велика відповідальність покладається на головних і старших тренерів. За ними має залишатися остаточне рішення по підготовці кожного спортсмена. Звісно, елітні спортсмени – їх близько двадцяти – і надалі зможуть самостійно обирати місця для підготовки, обґрунтовуючи це. Щодо решти, то навіть особисті тренери неодноразово запитували про те, чому ми не робимо так, як було раніше, коли команда збиралася разом, коли ділилися досвідом, робили прикидки…
А ще на зустрічі ніхто нікого не перебивав. Всіх вислуховували. Був діалог, у якому всі один одного слухали і чули. І це було дуже важливо».
Руслан Кропта, керівник комплексно-наукової групи (КНГ):Перед КНГ ставилися два основні завдання. Одне з них – це науково-методичне забезпечення, що мало максимально допомогти у підготовці спортсменів, будь-які виміри, які потрібні для конкретного виду і правильної побудови тренування. Другим завданням було підвищення кваліфікації тренерів, розробка програми і реалізація плану підготовки кваліфікованих тренерів.
У першому випадку все лягало на наші плечі і ми знайшли практично все обладнання, яке доступне у країні, та «привели» його у легку атлетику. Все дуже добре спрацювало. Основний успіх – це стрибки у довжину. Впродовж трьох років ми збирали матеріал на всіх основних змаганнях літнього і зимового сезонів. Звіт опублікований на сайті ФЛАУ. Це також наукова тема Національного олімпійського комітету України. Але що особливо важливо, всі ці дані потрапляли до особистих тренерів.
Ми також займалися іншими стрибковими дисциплінами, а от з рештою видів працювали менше. Це пов’язано з тим, що обладнання, яке у нас є, підходить для технічних видів. Я є керівником лабораторії, яка має все необхідне для тестувань у циклічних видах – бігу, спортивній ходьбі, от тільки спортсмени не завжди знаходять час, щоб прийти на тестування.
Щодо підвищення кваліфікації, то два роки тому на Виконкомі було ухвалене відповідне положення. У нас повністю готова система, але вона так і не була запущена. Зараз спробуємо її реанімувати і запустити заново.
Як відбувається ваша співпраця з тренерами?
Основними ідеологами залучення наукових речей до підготовки завжди були Вячеслав Тиртишник і головні тренери по видам. Ми – КНГ – забезпечували їхні запити. Тобто ініціатива йде від них, а ми шукаємо шляхи її втілення у життя і виконуємо завдання.
За які кошти було придбане обладнання?
Воно має різні шляхи придбання, але основна частина коштів, яка була виділена, це кошти НОК України. Здебільшого, це обладнання НОК або Міністерства молоді та спорту України.
У Києві на сьогодні є Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, який базується у Конча-Заспі, і Науково-дослідний інститут Національного університету фізичного виховання та спорту України. Все обладнання, яке є у Державному науково-дослідному інституті, доступне для використання напряму через накази Укрспортзабезпечення. Обладнання університету ми теж неодноразово брали в оренду і використовували на змаганнях.
ФЛАУ практично немає свого обладнання, але це і не потрібно. Це величезні кошти на придбання, і до того ж для його обслуговування необхідно мати цілий підрозділ. Значно вигідніше користуватися системою співпраці, яка є зараз. Це забезпечує мінімальне навантаження на вид спорту.
Для інших видів не вистачає лише обладнання чи і людей, які б з ним працювали, теж?
У науково-дослідному інституті є кадри, які цим обладнанням зможуть займатися, обслуговувати його і так само виїжджати на збори і змагання. Насправді, на сьогодні узгоджено придбання обладнання для інституту. Туди входять ті речі, які закриють практично всі технічні види і види витривалості. Але це питання ще не вирішене остаточно. Воно на стадії ухвалення рішення, тож ми чекаємо на ухвалення бюджету і голосування.
Після зустрічі з керівництвом ФЛАУ співпраця продовжиться у тому ж напрямку?
Ми продовжуємо свою роботу. Головним тренерам і мені як керівнику КНГ було поставлене завдання описати канву і те, як ми повинні діяти далі. Проблеми є, але ФЛАУ буде допомагати тим, чим зможе. І такі можливості у неї є, тим більше Равіль Сафович – це все ж та людина, до якої прислухаються.
