Черговий старт – і знову дуель стрибунів у висоту українця Олега Дорощука й італійця Джанмарко Тамбері. Цього разу на Galà dei Castelli в Беллінцоні, невеличкому швейцарському місті в ітлійській частині країни, оточеному горами.
«Тут чимось схоже на Роверето – коли ти стрибаєш і перед тобою горою», – говорить Дорощук, який вперше змагався у Швейцарії.
Українець, подолавши 2.24 метри, посів друге місце. Тамбері переміг з рекордом змагань. Щоправда, аналізуючи змагання, Дорощук розуміє, що мав високі шанси на перемогу.
«Змагання організовані на високому рівні, але наприкінці сезону вони даються дещо важче, особливо в емоційному плані. Й у Беллінцоні програв саме в цьому аспекті, – говорить Олег Дорощук після виступу. – Другу спробу на 2.27 добре виконав, але відштовхнувся заблизько й збив планку п’ятками. А на 2.30 емоції взяли гору.
Розумів, що подолавши їх з першої, можу виграти, адже кінець сезону відображається не лише на мені. Тамбері теж стрибав не ідеально. Але з ним класно конкурувати, хоча рівень у мене поки й нижчий. Він досвідченіший і знає, як і що робити, зокрема, тактично.
Та мати таких екстравагантних суперників у секторі, які інколи можуть і підколити, це цікаво й хороший досвід».
Попри те, що 2.24 Дорощук подолав з першої спроби, стрибком він лишився не надто вдоволеним. Значно ліпше все було на 2.27, при чому як у першій, так особливо й у другій спробах.
«На 2.27 відчув стрибок, – говорить Олег. – Зробив помилку, коли вирішив перенести спробу, яку лишилася. Аналізуючи, розумію, що потрібно було не гнатися за перемогою, а стрибнути 2.27, а за ними уже й перемога, можливо, прийшла б. Тоді мав би три спроби на 2.30 і щось могло б вдатися».
Після медалі чемпіонату Європи та фіналу Олімпійських ігор Олег Дорощук став бажаним атлетом у списку організаторів найпрестижніших змагань, включно з етапами «Діамантової ліги». Двічі ставши на них третім, він вийшов на сьому сходинку в загальному заліку й попри те, що до фіналу в Брюсселі потрапляють перші шість, розумів, що шанси на те, що хтось відмовиться від участі й він таки завершить сезон саме цим турніром, високі. Так і сталося.
«Відверто кажучи, розраховував на фінал. Розумів, що хтось з суперників може відмовитися, й у Брюссель не їдуть ні Хеміш Керр, ні Мутаз Есса Баршим, – підтверджує Олег. – Говорили також з Тамбері, й він не теж не впевнений, чи виступить там. Але це не так важливо. Головне для мене, що там буду я.
Це перший фінал «Діамантової ліги» в моїй кар’єрі, але не скажу, що відчуваю якісь аж надто піднесені емоції. Звісно, це круто, але десь трішки й пощастило».
Озираючись на сезон, Дорощук бачить, наскільки успішним він для нього був. Та водночас усвідомлює, що міг і може зробити ще більше в майбутньому.
«З цього сезону виніс багато чого для себе, особливо психологічних аспектів, – говорить він. – У підготовці теж багато чого змінили з тренером перед Олімпійськими іграми, хоча методика була тією ж.
Сезон триває, але його вже можна назвати вдалим і він був поки що точно найуспішнішим у моїй кар’єрі. Все ж третє місце на чемпіонаті Європи, шосте на Олімпійських іграх, етапи «Діамантової ліги», на яких я раніше не стрибав, не рахуючи ковідного року… Зараз уже отримував запрошення не тому, що не було кому їх надіслати, а тому що заслужив на це й організатори хотіли бачити саме мене.
Хочеться краще. Йду маленькими крочками, але, головне, що рухаюся вгору, й це радує. Вірю в те, що це буде початком нових і набагато успішніших сезонів».
