Три зауваження, піт-лейн і в підсумку сорокове місце зі спортивної ходьби на 20 км – зовсім не те, заради чого Ігор Главан їхав на Олімпійські ігри в Париж. Проте очікування не завжди співпадають з реальністю. І це був саме той випадок.
«Звісно, виступ був негативним. Якщо на чемпіонаті Європи все було ще більш-менш, то тут… – коментує виступ Ігор Главан. – Спочатку було все навіть дуже добре. Почали не надто швидко, у комфортному темпі, на який ми й розраховували. Але те, що далі відбувалося на дистанції, більше нагадувало фартлек, аніж спортивну ходьбу.
Траса швидкісна й на початку було дуже багато метушні: ти не бачиш, що у тебе попереду, а коли більше 20 людей входять у не дуже широкий поворот, ти сповільнюєшся, натикаєшся на когось, виходить якийсь стриб-скок і ти мимоволі порушуєш техніку. Ти не можеш розслабитися, увесь час ідеш у напрузі й затиснутим. Судді, звісно, помічають усі ці збої. Та ти й сам усе розумієш, але інакше не вдається… Якщо подивитися на табло, у багатьох спортсменів сьогодні була така ситуація. Та й взагалі ледь не всі лідери сьогодні «посипалися». Всі готувалися, й мало хто думав, що так буде.
Можливо, тактично правильно було б піти позаду, щоб не наштовхуватися ні на кого. Але ж ми готуємося не для того, щоб ходити позаду.
А можливо, навпаки, коли вийшов уперед і була широка амплітудна ходьба, потрібно було так і йти по 4:01-4:02. Тримався б у лідерах і не натикався б так на інших. Але, відверто кажучи, трішки злякався.
В якийсь момент мені пішлося так легко, що мене аж нести почало. У мене з’явилася якась впевненість, проте водночас і страх. На той момент було більше десяти кілометрів попереду. Тренер був на трасі, але я його, на жаль, не чув. Можливо, якби почув, що він кричить мені йти, я б це зробив. А так почав гальмувати, відставати, втрачати ритм і ходьбу, на яку вийшов. Почав щось затягувати, щось перетягувати. Страх іти в лідерах міг вплинути…
Маємо те, що маємо. От тільки не те, чого хотілося б».
