Схоже, в спортивному свiтi наступає нова допiнгова ера. Як стверджують фахiвцi, “убога епоха”, коли аналiзи мочи i кровi видавали олiмпiйцiв, закiнчилася. Бiльше нiяких стероїдiв i гормонiв. Майбутнє – за генною iнженерiєю.
Схоже, в спортивному свiтi наступає нова допiнгова ера. Як стверджують фахiвцi, “убога епоха”, коли аналiзи мочи i кровi видавали олiмпiйцiв, закiнчилася. Бiльше нiяких стероїдiв i гормонiв. Майбутнє – за генною iнженерiєю.
Правда, до недавнього часу вважалося, що це майбутнє наступить не ранiше 2008 року. Зокрема, в груднi минулого року глава Всесвiтнього анти допiнгового агентства Дик Паунд засумнiвався в тому, що на iграх в Турiнi генетичний допiнг застосовуватиметься. В той же час вiн вiдзначив, що до Олiмпiади в Пекiнi загроза розповсюдження нового поколiння заборонених препаратiв цiлком реальна.
Але, схоже, новi способи полiпшення спортивних показникiв розповсюджуються швидше, нiж припускали борцi за “чистий” спорт. За декiлька днiв до Олiмпiади один нiмецький тренер, який вже проходить у справi про вживання “традицiйного” допiнгу, був пiйманий ще i у використаннi генетичного препарату. У комп’ютерi Томаса Спрiнгштейна було виявлено лист, в якому вiн скаржиться на те, що репоксиген стало важко здобувати. Тренер також квапить постачальника з доставкою репоксигена, бажаючи одержати його до Рiздва. Якщо факт застосування Спрiнгштейном генетичного допiнгу пiдтвердиться, це стане першим офiцiйно зафiксованим подiбним випадком.
Ця новина викликала серйозне занепокоєння в анти допiнгових службах. Усесвiтнє анти допiнгове агентство (ВАДА) поспiшило завiрити, що у нього є можливiсть виявити випадки застосування генетичного допiнгу у спортсменiв. Способи боротьби з досягненнями генної iнженерiї в спортi поки знаходяться на раннiх стадiях розробки. Спортивнi чиновники не приховують, що подальшi дослiдження в цiй областi зажадають величезних витрат.
На сьогоднiшнiй день вiдомо три гени, якi, найшвидше, використовуватимуться спортсменами i якi неможливо буде визначити iснуючими методами, причому всi вони можуть вводитися безпосередньо в м’язову тканину, як звичайна вакцина. Дiя першого з них аналогiчно дiї синтетичного ерiтропоетина (ЕПО) – вiн виробляє додатковi еритроцити, якi вiдповiдають в кровi за доставку кисню до тканин, i пiдвищує витривалiсть. Саме цей ген вводиться в органiзм з препаратом, який намагався дiстати нiмецький тренер. Репоксиген був розроблений генотерапевтами для лiкування анемiї. У органiзмi людини вiн починає дiяти тiльки за браку кисню. З початку 2006 року репоксиген входить до списку заборонених препаратiв.
Другий ген, який чекає “велике майбутнє в спортi”, – ген зростання клiток внутрiшньої поверхнi судин (скорочено VEGF). Спортсмени зможуть використовувати його для полiпшення кровопостачання м’язiв. Ген розробляється для пацiєнтiв, страждаючих вiд атеросклерозу.
Третiй ген сприяє нарощуванню м’язiв, i вiн, швидше за все, замiнить забороненi зараз стероїди. Особливiсть гена, назву якого можна приблизно перекласти як “iнсулiноподiбний чинник зростання” (IGF-1), полягає в тому, що вiн може використовуватися як “ремонтний ген”, прискорюючи процес регенерацiї м’язових тканин, якi часто ушкоджуються iз-за перевантажень, розтягувань i так далi. iснує близько п’яти варiацiй цього “гена невразливостi”. Вiн був створений для допомоги пацiєнтам з м’язовою атрофiєю. Найголовнiше гiднiсть цього гена полягає в тому, що вiн не розповсюджується далi за мускул, в який його укололи, – тобто якщо вколоти в ногу, м’язовi тканини серця спортсмена не збiльшуються. А для того, щоб визначити, чи була зроблена iн’єкцiя цього гена, потрiбно брати зразок м’язової тканини прямо в точцi iн’єкцiї (яку знайти майже неможливо) i проводити трудомiсткий генетичний аналiз.
На думку сучасних учених, iснують так званi “генетично вбудованi спортивнi орiєнтири” – як сiмейнi, так i нацiональнi. Вже зараз, виходячи з аналiзiв ДНК, фахiвцi можуть рекомендувати батькам вiддати дитину до певних видiв спорту: скажiмо, в бiг на короткi дистанцiї або у важку атлетику. iншими словами, у наш час спортивний вiдбiр на генетичному рiвнi реальний вже при народженнi дитини.
iснують також цiлi етнiчнi групи, генетично “схильнi” до якогось виду спорту. Так, приблизно 80% всiх перемог в бiгу на 800 метрiв належать кенiйцям, 40% кращих 50 марафонцiв планети – знову ж таки кенiйцi. Як з’ясувалося в ходi дослiджень, їх секрет криється в насиченнi кровi киснем пiд час бiгу. Енергiя кенiйського бiгуна рацiональнiше витрачається в процесi бiгу – її витрата досягає максимуму, причому це вiдбувається без порушень метаболiзму. Кенiйцi унiкальнi тим, що природа надiлила їх геном, який сам “вмикається”, коли потрiбно, i так же органiчно “вимикається”.
Схожий феномен спостерiгався i у фiнського лижника Мантiранти, який на Зимовiй Олiмпiадi 1964 року в iнсбруку завоював двi золотi медалi. У фiна була природжена генна мутацiя – в його кровi було на 25-50% червоних тiлець бiльше, нiж у здорових людей; вiдповiдно, в його легенi поступало значно бiльше кисню, i спортсмен легше переносив довгi дистанцiї. Патологiя полягала в тому, що у кенiйцiв гормон, що регулюює кiлькiсть червоних тiлець, сам “вiдключається”, а у фiнського чемпiона кров продовжувала “насищатися”, роблячи його, якщо розiбратися, генним iнвалiдом.
Але якщо набрати необхiдну кiлькiсть генних iнвалiдiв для успiшної участi в змаганнях практично неможливо, то зробити нормальну людину iнвалiдом, цiлком реально, вважають фахiвцi. Деякi ученi вже закликають створити окремi види змагань для генетично модифiкованих атлетiв. Тодi не виключено, що Олiмпiади стануть аналогом “Формули-1”, в якiй змагаються не тiльки i не стiльки пiлоти, скiльки конструктори-автомобiлiсти. Питання в тому, наскiльки ми до цього готовi.
За матерiалами NEWSru.com
