Ранкові кваліфікаційні стрибки в секторі для стрибків з жердиною в другий день змагань чемпіонату світу з легкої атлетики в закритих приміщеннях для української збірної закінчився 50х50
Ранкові кваліфікаційні стрибки в секторі для стрибків з жердиною в другий день змагань чемпіонату світу з легкої атлетики в закритиз приміщеннях для української збірної закінчився 50х50. Донеччанин Денис Юрченко, взявши з третьої спроби початкову висоту 5м35см, так і не зміг піднятися вище, а отже, опинився поза межами фіналу. Далася взнаки стара травма задньої поверхні стегна, яка змушувала по ходу корегувати техніку та швидкість розбігу. Проте ще один представник донецької школи стрибків з жердиною Максим Мазурик з другої спроби подолав кваліфікаційний норматив 5м70см і в неділю стартуватиме у фінальних змаганнях.
– Максиме, як долалася кваліфікаційна висота?
Відверто кажучи, відчуття двоякі. Було нелегко. Але, швидше, не фізично, а психологічно. Вперше в житті під час кваліфікаційних стрибків я провів у секторі 3 з половиною години. Це багато! Для мене незвично ще й те, що змагання відбувалися зранку. Я дещо не звик працювати на повну в такий час. Дуже сподіваюся, що під час фіналу буде простіше змагатися і тримати себе в тонусі впродовж усього старту.
– А які відчуття від сектора?
Скажу так, – він непоганий, але я змагався і в набагато кращих секторах.
Віта Паламар вдало пройшла кваліфікаційний бар’єр в секторі для стрибків у висоту серед жінок, взявши з третьої спроби 1м96см.
Не зважаючи на візуальну легкість моїх стрибків, кваліфікаційний норматив дався мені нелегко, – підсумовує Віта свій ранковий виступ у Валенсії. – Під час кожного стрибка я відчувала біль у нозі й старалася стрибати якомога обережніше, докладаючи мінімум зусиль.
– Травма серйозна?
За тиждень до вильоту в Іспанію я відчула біль у задній поверхні стегна. Аби було все настільки серйозно, то навряд чи б наважилася летіти на чемпіонат світу. Мабуть, як кажуть у нашому виді, перестрибала. Можливо, забагато було стартів, а, можливо, забагато технічної роботи…
– Але у фіналі акуратні та обережні стрибки навряд чи принесуть успіх.
Спробую викладатися на повну. Але якщо біль розгоратиметься, то, можливо, ліпше буде зупинитися, аби не витрачати потім на лікування половину підготовчого сезону.
Перемогою чинної чемпіонки світу закінчилися змагання з потрійного стрибка серед жінок. Кубинка Ярделіс Савігне в останній спробі приземлилася на позначці 15м05см, вирвавши перемогу в гречанки Крісопії Діветсі, котра лідирувала в секторі з національним рекордом своєї країни 15 метрів рівно. Українка Ольга Саладуха ще в першій спробі показала результат
– Олю, здається тобі вже цілком по силах було змагатися і за «бронзу» чемпіонату. Тим паче, що третій результат був лише 14.68м.
Насправді, мені дуже прикро. Але вчора під час кваліфікації я трохи підвихнула ногу, при чому ту, якою відштовхуюся. Думала, так, минеться… А вранці прокинулася, – на нозі гематома і стати на ступню зовсім не можу.
– Можливо, потрібно було зовсім знятися зі змагань?
Тренери мені говорили, мовляв, зробиш одну спробу і знімайся. Але я вирішила, якщо вже виходжу в сектор то буду боротися до останнього. Ногу мені «заморозили» і затейпували, то ж під час розбігу біль у ступні ще не дуже відчувався. А ось після першого «скачка» я вже розуміла, що ледь витримую біль. Кожна спроба «зціпивши зуби» – це нелегке випробування, але я була готова дуже сильно і до останнього сподівалася, що зможу поліпшити свій результат навіть з таким болем у ступні.
Закінчилися півфінальні змагання з бігу на 400 метрів серед жінок. У другому забігу Наталка Пігіда з результатом 53,33 сотих секунди фінішувала шостою, а відтак не змогла пробитися до вирішального кола зимового чемпіонату світу з легкої атлетики. Проте, у першому півфіналі донеччанка Антоніна Єфремова продемонструвала приголомшливий, легкий і широкий біг, фінішувавши другою з особистим рекордом 51.79.
– Тоню, з глядацької трибуни все задавалося вкрай легко і просто…
От як здавалося, так і біглося. Можливо, я трохи не вгадала з початком, – можна було і швидше. Проте за 80 метрів до фінішу довелося навіть дещо пригальмувати, аби не вибігти на заключному віражі на другу доріжку. Навіть під час фінішного спурту я не вмикала повну потужність. Вистачило малого, аби вийти до фіналу.
– Тепер можна сказати, що здійснилася твоя мрія і ти виконала своє завдання на цей чемпіонат?
Справедливо кажуть, що апетит приходить під час їжі. Так, моєю мрією було потрапляння до фінального забігу чемпіонату світу. Дарма, що для цього мені довелося встановити особистий рекорд, – це вдвічі приємніше. До речі, сьогодні вранці мені тренер написав, що я цілком готова показувати свій найкращий час. Більш того, дивлячись мій попередній забіг він зробив досить оптимістичний висновок: за вдалого збігу обставин (вдала доріжка, гарне самопочуття, правильна тактична поведінка у фіналі) мені цілком буде під силу поборотися і за медаль.
– А Сама як відчуваєш власні можливості?
До фіналу я потрапила з третім результатом. Якщо завтра почуватимуся так само легко, до можна буде ще скинути кілька сотих, а той десятих сотих секунди. Хоча загадувати наперед мені зовсім не хочеться. До того ж не дуже хотілося засмучувати тренера деякими негараздами зі здоров’ям…
– Невже ти також травмована?
Бог милував. Але сьогодні вранці я вилила собі на стегно повну чашку кропу. Опіку як такого нема, але залишилася велика червона пляма. Так що можна сказати, що у півфіналі я бігла, немов ошпарена.
Закінчився останній фінал другого дня чемпіонату світу з легкої атлетики, в якому брали участь українці. Видовищні 60 метрів з бар’єрами серед жінок виграла американка Лоло Джонс з результатом 7.80 сотих секунди. А 24-річна харків’янка Євгенія Снігур фінішувала у цьому фіналі шостою! Хоча один її вихід до вирішальної частини змагань вже був для нашої команди чималою несподіванкою…
– Женю, найдивніше те, що навіть до півфіналу свого виду ти потрапила лише за жеребом. При чому кілька годин організатори змагань не могли оголосити, хто саме вийшов у друге коло змагань, – ти чи канадійка Анжела Вайт. Для тебе це очікування було дуже складним?
Найскладнішим було перебування в кімнаті допінг контролю, де я просиділа чимало кількість часу і змушена була випити ледь два з половиною літри води. Про своє потрапляння до півфіналу я дізналася з телевізора. То ж довелося забути про всі негаразди і серйозно налаштовуватися на півфінальні змагання.
– Сподівалася, що у півфіналі зможеш показати особистий рекорд 8.06 сотих секунди?
Ми з тренером не планували спеціальної підготовки до зимового сезону. Ми лише наприкінці листопада повернулися з учбово-тренувального збору в Індії, і все якось пішло само собою. Хоча, відверто, ми розраховували з тренером показувати цього сезону і дещо швидші секунди?
– То ж потрапляння до фіналу для тебе не було несподіванкою?
Що ви! Для мене потрапляння і до півфіналу було великою несподіванкою. А потім зіграв своє ще й фактор спортивного щастя, коли кілька сильних бар’єристок знялися зі змагань.
– Мабуть, це тобі своєрідний подарунок до дня народження, яке ти відсвяткувала вчора.
Зірки, і справді, були досить схильні до мене. Настрою додала ще й святкова атмосфера в команді з нагоди свята 8-ого Березня, і увага керівництва збірної, котре привітало мене вчора увечері з Днем народження чудовим українським подарунком і букетом квітів. Для мене цей чемпіонат склався якнайкраще!
Вечірня сесія другого дня змагань зимового чемпіонату світу з легкої атлетики почалася приголомшливим півфіналом бігу на 800 метрів серед жінок у виконанні українки Тетяни Петлюк. Очоливши другий півфінал з першого метра дистанції, Тетяна протрималася лідером до самісінького фінішу і знову показала найшвидший результат дня 1.59, 58. Цей показник став найкращим для киянки нинішнього зимового сезону.
– Таню, як біглося сьогодні?
Набагато важче, аніж у попередньому забігу. Я відчувала, що британка та італійка дихають мені у потилицю, а прискоритися на повну потужність так і не змогла.
– Це пов’язано із загальним фізичним станом чи існують якісь проблеми?
На жаль, проблеми таки існують. Сильно болить задня поверхня стегна і привідний м’яз. Сьогодні всю першу половину дня лікарі робили все можливе, аби поставити мене на ноги. Я навіть втомилася від маніпуляцій них та відновлювальних процедур. Але до фіналу є ще цілий день…
– Можливо не потрібно було задавати такий темп бігу? В першу трійку, аби вийти до фіналу, ти б потрапила у будь-якому випадку.
Головна мета нинішнього року – це все ж таки Олімпійські ігри. Там боротьба буде жорсткішою і в кожному колі змагань доведеться викладатися на всі «сто». А змоделювати таку ситуацію і перевірити свою бойову спроможність можна лише на таких змаганнях.
Людмила Якушева,
Валенсія
Людмила Якушева,
Валенсія