Сергій Лебідь: «Приціл лише на перемогу.»

46

В неділю,14 грудня, збірна України стартуватиме на чемпіонаті Європи з кросу. На брюссельську трасу наша команда вийде на чолі з семиразовим переможцем цих змагань Сергієм Лебедем.

В неділю,14 грудня, збірна України стартуватиме на чемпіонаті Європи з кросу. На брюссельську трасу наша команда вийде на чолі з семиразовим переможцем цих змагань Сергієм Лебедем.   

 

       Сергію, як то воно, виходити на старт, коли жоден твій результат нижче першого місця вже не сприйматиметься, як високе досягнення?  

 

Це абсолютно нормально, коли вболівальники хочуть бачити не тільки видовищне змагання, а ще й переможний фініш саме свого атлета. Втім, я сам у цьому винен (сміється). Виграти половину із проведених чемпіонатів Європи з кросу – це досить висока планка. Зараз мені головне не заморочуватися, не напружувати і не терзати самого себе подібними думками. Стартом в Брюсселі я відкриваю свій зимовий сезон. Так що подивимося, у що виллється підготовка останніх місяців…

            –        Тобто, ти не впевнений, чи зможеш ввосьме поборотися за титул чемпіона Європи з кросу? 

 

Якщо заздалегідь знаєш, що не зможеш боротися за першу сходинку п’єдесталу, то який сенс виходити на змагання? Приціл у мене лише один – на перемогу! Але ж хтозна, як складатиметься біг. Загадувати наперед ніколи не варто. 

 

       Брюссельська кросова траса тобі добре відома? 

 

Я стартував на ній, можливо, разів з 10, і трасою якоїсь підвищеної складності її б не назвав. Так, є деякі нелегкі ділянки, – і багнюка по литки, і підступні гірочки, – такі невеличкі свої складнощі. Але я до них готовий. 

 

       Тактику бігу продумуєш заздалегідь? 

 

Жодних задумок і жодної тактики наперед! Як складатиметься біг, таку тактику й підбиратимемо по ходу. Зазвичай у мене вона однакова. До останнього триматися серед лідерів з розрахунком на фінішний спурт. Спрацьовувало завжди, – сподіваюся спрацює і цього разу. 

 

       Крім індивідуальних нагород на чемпіонатах Європи та світу з кросу розігруються ще й командні. То ж деяким збірним поняття «командна тактика» дуже добре знайоме. А українцям? 

 

Насправді, якщо мова йде про чемпіонати світу, призові місця на яких оплачуються, то такі команди як Ефіопія чи Кенія й справді можуть щось придумати. Але що? Рвати біг, вимотувати суперників? Але вони ж самі також будуть вимотуватися не на жарт. То ж командну тактику на чемпіонат Європи ми не розробляли. Хоча… Вона у нас існує давно, – чим вище твій особистий результат, тим вище підніметься команда у загальному заліку. Просто і геніально!

 

       Я тут днями начиталася на спортивних форумах, мовляв, кросменів обділяють у підготовці… 

 

Кого особисто? Зараз вся наша команда повернулася з учбово-тренувального збору в Кисловодську. Не було лише Жені Божка. Але з об’єктивних причин. Він брав участь у міжнародних пробігах і марафонах. Не стану казати за всю команду, але щодо мене, то починаючи з 1998-ого року, відколи я виграв свій перший чемпіонат Європи з кросу, жодних нарікань на підготовку я не маю. Якщо і виникали якісь фінансові труднощі в Міністерстві спорту, то завжди підстраховувала федерація легкої атлетики. Ось і цього року. Жовтень – на зборі в Євпаторії, листопад – в Кисловодську. Все, що було заплановано, я зробив. Так що гріх жалітися… 

 

       Не можу не заторкнути в нашій розмові олімпійську тематику. Адже минулого року ти так прагнув показати кваліфікаційний норматив до Пекіну, що приніс в жертву частину зимового сезону, відмовившись від цілеспрямованої підготовки та участі на березневому чемпіонаті світу з кросу. Одначе… Норматив відбору до Пекіна показати тобі так і не вдалося. 

 

Я то знаю чого… Спершу одна травма. Ледь отямився і почав набирати форму, – одразу друга. Та що тепер згадувати. Звісно, прикро було, але прокинувся наступного ранку, зітхнув востаннє і почав готуватися до зими. Тепер вже час думати про новий сезон. А згадувати колишні прикрощі чи досягнення, – немає сенсу.   

 

Прес-аташе.