13 вересня в сектор для метання спису на Всесвітньому легкоатлетичному фіналі в Салоніках вийде змагатися 24-річний українець Олександр П’ятниця. Своїми відчуттями та переживаннями перед цим стартом дніпропетровський атлет поділився з прес-аташе ФЛАУ.
13 вересня в сектор для метання спису на Всесвітньому легкоатлетичному фіналі в Салоніках вийде змагатися 14-річний українець Олександр П’ятниця. Своїми відчуттями та переживаннями перед цим стартом дніпропетровський атлет поділився з прес-аташе ФЛАУ.
Сашо, цей сезон для тебе видався цілком вдалим, якщо не занурюватися у подробиці берлінського чемпіонату світу, де ти не пройшов кваліфікацію. Тим не менш нинішнього року ти суттєво покращив особистий рекорд, вперше стартував на етапах Золотої Ліги, де, до речі, не пас задніх, і отримав за це цілком реальну винагороду – можливість стартувати у фіналі Гран-Прі.
Це у вас все так гладенько виходить, але мені довелося кілька ночей не поспати перед вильотом у Салоніки. Спершу я дуже сильно переживав, чи зможу взагалі сюди потрапити. У рейтингу ІААФ я йшов на сьомій позиції, але були ще два страти, на яких мене могли обійти за набраними очками ще два атлети. Приміром, срібний призер Олімпійських ігор Айнарс Ковалс відставав від мене на одинадцять очок, а непередбачуваний американець Майк Хазел був на дев’ятій позиції. На останньому етапі Золотої Ліги в Брюсселі вони обидва могли опинитися попереду мене у рейтингу ІААФ, але зась… Містер 81, – я так називаю Ковалса за те що 5 стартів поспіль він метає саме по 81метру, – відзначився таким самим результатом на бельгійському старті й посів лише п’яту позицію. Свої 10 очок на цих змаганнях він отримав, але цього виявилося замало, аби дістати мене у рейтинговій таблиці.
Так це було тиждень тому. Чому ж ти втомлений до цього часу?
Потім, усвідомивши рівень очікуваного старту, я почав хвилюватися ще більше. Не встигну лягти у ліжко, як починаю уявляти свої метання, виправляти подумки помилки, вносити корективи… Сон одразу знімало, немов рукою. Знаю, що так неправильно, що можна «перегоріти» ще задовго до початку старту, а нічого вдіяти з собою не можу… А останню ніч перед вильотом довелося взагалі просидіти в аеропорту Борисполя.
Затримка рейсу?
Ні. Добиратися потрібно з Дніпропетровська, тому виїхав вечірнім поїздом, а в аеропорту був уже опівночі. Рейс о шостій ранку, – ні в готель не підеш, ні містом не погуляєш і не заснеш, аби ненароком свій літак не проспати.
Дуже хотілося потрапити на Всесвітній легкоатлетичний фінал?
Запитуєте! Для мене ці змагання набагато важливіші за Голден Лігу. Це як малий чемпіонат світу, де підбиваються підсумки всього сезону.
Про свої враження з сектору розповіси пізніше, а поки скажи, як почувався цього літа, вперше потрапивши на етап Золотої Ліги в Римі?
Моя радість плескалася через ободи, ледь я дізнався що потрапив на змагання Золотої Ліги. Мабуть, це був перший фактор, який посприяв тому, що я метнув за 80 метрів. А в Римі, щойно я зайшов до готелю, кинув свій багаж і одразу пішов у ресторан, де харчувалися спортсмени. І не тому, що був голодним. Н:айперший і найголовнішим моїм бажанням було побачити Андреаса Торкільдсена (дворазовий Олімпійський чемпіон, чемпіон світу, лідер світового сезону з метання спису серед чоловіків – примітка автора). Але замість свого кумиру я побачив Тайсона Гея і ледь не обімлів. Уявляєте, які думки кружляли в моїй голові, – невже я, звичайний, скромний дніпропетровський хлопчина потрапив на змагання, де братиме участь навіть Тайсон Гей? Потім ще кілька мега-зірок світового рівня потрапили мені на очі. Знаєте, хотілося себе вщипнути, аби переконатися, і що все це правда.
Андреаса тобі таки вдалося побачити?
Так, після обіду я тривалий час сидів у холі готелю і чекав саме на появу Торкільдсена. А коли він з’явився в фойє, мені враз здалося, що я сплю. Повірити в те, що я бачу справжнього Андреаса, було вище моїх сил. Він йшов коридором підстрибуючи й імітуючи метання спису, а потім кинув на мене швидкий погляд…
Ти часом не втратив свідомість?
Думаю, що я був десь на межі цього… Деякий час я ще приходив до тями. А згодом, коли ми йшли на розминку, я познайомився з Вадимом Васілєвскісом, оскільки він боєць досвідчений, російськомовний і викликався допомогти мені у суєті такого великого старту, як Золота Ліга. Від Вадима я не відтавав і досить скоро до нашої компанії, що збиралася перед входом у кол-рум приєдналися ще двоє: Теро Піткамякі та Андреас Торкільдсен, Згодом хтось із натовпу протягнув мені руку. Це був сам Торкільдсен, котрий сказав лише два слова: я – Андреас. Я трохи заїкаюся в житті, а тут і зовсім слова не міг вимовити. Знаєте, що перше спало мені на думку, що Торкільдсен представляється мені, бо думає, що я його просто не знаю… Звісно, це смішно. Його знає увесь світ… Насправді, Андреас, як господар становища, забачивши у доволі збитій і звичній компанії списометальників нову особу, просто вирішив зі мною познайомитися…
В Салоніках ви вже бачилися?
Так, але вже обійшлося без шокового стану… Приємно, що Андреас побачив мене здалеку і окрикнув, аби привітатися… Він ніколи не перестане дивувати, ані своєю безпосередністю, ані дружелюбністю…
Від тебе здивувань не менше… Чим здивуєш нас цього разу на ВАФ?
Знаєте, бувають моменти в змагальному календарі, коли навіть гадки не маєш, який результат можеш показати. Єдине скажу, що до цього старту я готувався. Можливо, не так ретельно, і не настільки планомірно, як хотілося б, але готувався. Акцент ми робили на силовій підготовці, а ось пометати так і не вдалося.
Тобто, після чемпіонату світу ти навіть спис в руки не брав?
Два технічних тренування я все ж таки зробив. Але хіба багато напрацюєш, метаючи на асфальті?
???
У нас в Дніпропетровську такі умови… В області вже більше року обіцяли придбати мені списи, але до цього часу їх так і нема, через мій невдалий виступ на чемпіонаті світу. Мовляв, спершу я маю показати результат, а потім, можливо, і списи придбають…
У нас, як завжди, – спершу навчіться плавати, а потім ми вам і воду в басейн напустимо…
Саме тому два списи влітку мені подарував нинішній менеджер Айвар Караттам, так метати їх ніде. На одному із тренувань спис потрапив між твердою землею та камінням і ледь не погнувся. Не дай Боже зараз їх зламати – і тренуватися буде ні з чим. Втім, цей сезон переживемо, далі – буде складніше.
Прес-аташе.
