Максим Мазурик – переможець Всесвітнього легкоатлетичного фіналу

20

13 вересня на Всесвітньому легкоатлетичному фіналі в грецьких Салоніках Максим Мазурик здобув перемогу в секторі для стрибків з жердиною серед чоловіків.

13 вересня на Всесвітньому легкоатлетичному фіналі в грецьких Салоніках Максим Мазурик здобув перемогу в секторі для стрибків з жердиною серед чоловіків.

 

 

Заради справедливості зазначимо, що в сектор вийшли всі найсильніші стрибуни, крім травмованого в Берліні чинного чемпіона світу та Олімпійських ігор австралійця Стівена Хукера. Нагадаємо, що на берлінському чемпіонаті світу Максим зупинився за крок до п’єдесталу, посівши четверту сходинку.

 

 

Донеччанин відкривав змагання і свою початкову висоту 5м50см взяв із першої спроби і з чималим запасом. Як не дивно, але з початковою висотою у 5м50см не впорався лідер світового сезону, відкриття 2009 року, призер чемпіонату світу в Берліні Рено Лавіліньє.

 

 

Максим Мазурик свій перший збій зробив, коли планка піднялася на позначку 5.60, але впорався з висотою з другої спроби. Однак на цій висоті зійшли зі змаганьо ще троє супрників Максима американець джерелі Скотт, грек Констадінос Філіппідіс та призер чемпіонату світу француз Роман Меніл. Росіянин Віктор Чистяков висоту 5м60см пропускав.

 

 

Планку на висоті 5м70см у першій спробі збили всі чотири учасники, котрі залишилися в секторі: Мазурик, Чистяков, француз Даміель Доссеві та американець Дерек Майлз. Взявши 5.70 з другої спроби, Максим став лідером в секторі. А через кілька хвилин саме з цим показником 5м70см він продовжував змагання в секторі вже як повноцінний переможець, оскільки жодному із його суперників взяти цю висоту так і не вдалося.

 

 

Пропустивши позначку 5м80см, Мазурик замовив висоту особистого рекорду 5м85см, але всі три спроби на цій висоті видалися для Максима невдалими.

 

 

1.     Максим Мазурик (Україна)

 

 

2.     Дерек Майлз (США) – 5м60см

 

 

3.     Даміель Доссеві (Франція) – 5м60см

 

 

Максиме, вдалося поставити саме ту масну крапку на завершення сезону, яку ти так хотів поставити?

 

 

Однозначно! Звісно, аби вдалося ще й закінчити сезон на позначці особистого рекорду, то всі мрії здійснилися б на сто відсотків. Але і перемогою в такій сильній компанії я задоволений цілком.

 

 

Як почувався впродовж змагань? Чи «йокнуло» щось всередині, коли зробив першу невдалу спробу н6а висоті 5м60см?

 

 

Що ви! В усіх моїх невдалих спробах були очевидні огріхи, які я досить легко виправляв уже в наступних спробах. Так що боятися було нічого.

 

 

Мабуть, не очікував, що суперники так легко здадуться, особливо призери минулого чемпіонату світу…

 

 

Звісно, хотілося б трохи жорсткішої боротьби і конкуренції. Для мене їхній провал став величезною несподіванкою. Але зрозуміти і Романа Меніла, і Рено Лавіліньє можна, адже вони свою справу зробили в берлінському секторі, а ці змагання для них були чимось на кшталт шоу. А мені конче хотілося реабілітуватися і показати якомога кращий результат.

 

 

Можливо, твоєю тактичною помилкою було те, що ти пропустив висоту 5м80см й одразу замовив свій особистий рекорд?

 

 

Я так не вважаю. Насправді, на висоті 5.70 у мене трохи спазмувало ногу, тому робити зайві спробі було б нерозумно. Та й 5 сантиметрів на такому рівні великої ролі не грає… Я зробив усе по максимуму. Приємно, що свою спортивну форму я таки не розгубив. Сьогодні я стрибав на найжорсткішій зі своїх жердин, а вона гнулася і піддавалася занадто легко… На цій жердині я змагався лише два рази за все літо, а сьогодні вона стала зам’якою для мене…

 

 

Тобто ти хочеш сказати, що за минулий сезон вже переріс власні жердини? Вдома є жорсткіші? Мабуть, наступного року вже слід і їх освоювати?

 

 

Ось цього я напевне сказати не можу. Приїду додому – розбиратимемося. З жердинами у нас ніколи легко не було. Можливо, доведеться ще й купувати…

 

 

Ну а тепер давай поставимо крапку не лише сьогоднішнім змаганням, а й усьому сезонові…

 

 

Насправді, сезон видався непоганий. Я радий, що вдалося його завершити в такій мажорній тональності – перемогою на Всесвітньому легкоатлетичному фіналі. Звісно, ці змагання мають високий статус, але для мене тріумф у Салоніках може хіба що трохи підсолодити гіркоту поразки в Берліні. Єдиною прикрою плямою літа 2009 року залишися нереалізованість та четверте місце чемпіонату світу. Втім, я щиро дякую своїм тренерам братам Сємахіним, Тетяні Борисівні Клєвакіній, всім функціонерам і тренерам, котрі підтримували мене в області. Я щиро дякую своїм друзям і близьким, котрі були поруч зі мною впродовж злетів і невдач, і завжди вірили в мене, котрі слідкували за моїми виступами і вболівали, не зважаючи ні на що. І щиро дякую всім, хто заважав, ставив палиці в колеса і ігнорував мої прохання. Це пробудило в мені справжню спортивну злість і довело ще раз, що інколи ми перемагаємо не завдяки, а всупереч!.

 

 

Прес-аташе.