З чемпіонату Європи-2012 з кросу українська збірна повернулася без медалей. Найкращим результатом наших спортсменів стала шоста сходинка юніорки Марії Ходаківської. Її біг не залишився непоміченим, і уже на початку січня вона у складі збірної Європи візьме участь у Кубку націй в Единбурзі.
Про те, як проходили змагання на континентальній першості, що вдалося, а що, навпаки, не вийшло у нашої команди розповів її керівник Юрій Андрущенко.
Виступ нашої команди навряд чи виправдав сподівання?
Ми покладали надії на Сергія Лебедя та чоловічі команди серед дорослих і молоді. Але не все вийшло. Лежав сніг, траса була важкою і слизькою. Ми були не зовсім до цього готові. Дмитро Сірук упав на повороті, не уник падіння і Ігор Олефіренко. Це все вплинуло на результат.
Досвідчені спортсмени повинні знати, як готуватися до бігу в таких погодних умовах. Чи консультували у цьому питанні більш молодих атлетів?
Усім доводилося тренуватися в різних умовах, тому вони знають, як готуватися. Дуже допомагав масажист. Зігріваючі мазі? За такої погоди хоч мажся, хоч ні… Було – 6 градусів і дуже жорсткий вітер. Ми приїхали зранку десь за дві години до змагань, щоб знайти наше місце. На той момент сонце ще не зійшло і було взагалі невимовно холодно.
А що можете сказати про трасу?
Вона була прокладена територією музею під відкритим небом, десь у 25 кілометрах від Будапешта. Проблем з транспортом не було. Автобуси ходили кожні 20 хвилин.
Трасу я повністю обійшов перед змаганнями, познайомився з нею. Вона дуже складна. Коло – 1480 метрів. І його половина – це підйом, до того ж спочатку досить різкий. Я часто їжджу на змагання, бачив багато трас, але такої давно не було. Мабуть, одна з найскладніших.
Тим не менш двом дівчатам – Марії Ходаківській та Вікторії Погорєльській – вдалося на ній потрапити до десятки.
Марію після цього запросили в збірну Європи для участі в Кубку націй у січні. Вона, як і на чемпіонаті, бігтиме серед юніорок.
На Вікторію сподівалися трішки більше, минулого року вона була шостою. Складно пояснити, коли біжать жінки у таку погоду… Погорєльська трішки збилася. У чому саме? Вона, як і інші члени команди, обговорить усі свої помилки і недоліки з тренером.
Якщо говорити про командний залік, то для нього нам не вистачало людей. Тут потрібна кучність результатів, щоб якомога більше спортсменів потрапляло до 20-30-ки. А у нас було таке, що дівчата у восьмому десятку. Якби хоч на місць сорок уперед, результат був би іншим. Але варто врахувати і те, що у нас була важка дорога. Рейс відмінили, ніч була майже безсонною, усі на нервах. У суботу летіли двома групами через Відень. Там нас зустрічали автобусом, а це ще понад 200 кілометрів. Одна група прибула у Будапешт о першій дня, інша – о п’ятій вечора. У другу якраз потрапила Марія Ходаківська.
До речі, хотіла запитати про одне з найцікавіших протистоянь чемпіонату – між юніорками Амелою Терзіч з Сербії та Емілією Горецкою з Великої Британії…
Перемозі сербки дивуватися не слід, у них же гори. А у Великій Британії підготовка до чемпіонату Європи з кросу ведеться як до Олімпійських ігор. У них є національні програми, кросу приділяється увага в школах. І це при тому, що це не олімпійський вид. Як результат – такий вдалий виступ усіх її команд у Будапешті.
Повертаючись до нашої збірної, як усе ж оціните її виступ?
Задовільно. У тих умовах, які склалися, – задовільно.