Газета «Сегодня» у традиційний рубриці «Дай п’ять!» звернулася з питаннями до стрибунів у висоту Рудольфа Поварніцина та Дмитра Дем’янюка.
Пам’ятаєте свій перший міжнародний старт?
Рудольф Поварніцин (Р.П.): Навіть зараз сумно про нього згадувати. Це було в Токіо. Лив сильний дощ. Я був добре підготовлений, але не зміг взяти стартову висоту 2,15.
Дмитро Дем’янюк (Д.Д.): Школярем виграв турнір у польському Замості. Показав 1,75 і встановив рекорд стадіону. Його, щоправда, тільки побудували, але було приємно.
У якому виді спорту могли б себе проявити, крім стрибків у висоту?
Р.П.: Найкраще у мене виходило у баскетбол. Координація і стрибучість були божевільними. Закидав неймовірні м’ячі.
Д.Д.: У баскетболі. До кільця можу дістати головою навіть без розбігу. Хотілось би спробувати себе у десятиборстві чи потрійному стрибку.
Хотіли б самі організувати турнір?
Р.П.: Вже давно мрію про свій турнір. Я намагався, але потрібні хороші гроші. Якщо організую змагання, то вони проходитимуть у Севастополі і Києві.
Д.Д.: Я проводжу турнір пам’яті свого батька – Меморіал Дем’янюка. Він включений в європейський календар і відкриває український сезон.
В якому віці вам підкорився рубіж у два метри?
Р.П.: Я стрибнув 2,01 у Глазові (Удмуртія), коли ще жив у Росії. Мені тоді було років 16.
Д.Д.: Десь на межі закінчення школи я стрибнув два метри. Здається, змагання проходили в Ужгороді.
Рекорд світу 2,45 тримається з 1993-го. Яка межа можливостей?
Р.П.: Людські можливості необмежені, особливо у стресових ситуаціях. На сьогоднішній день 2,50 можна стрибати.
Д.Д.: Колись 2,28 були космічним результатом. Зараз стрибки вище 2,30 – уже прояв надлюдських якостей. Але 2,45 – межа.
Коротка довідка:
Рудольф Поварніцин – бронзовий медаліст Олімпійських ігор-1988, перший стрибун у висоту, якому підкорилася планка на висоті 2,40 м.
Дмитро Дем’янюк – переможець командного чемпіонату Європи-2011, учасник Олімпійських ігор у Лондоні та Пекіні.
Газета «Сегодня»
