2010 року на юніорському чемпіонаті світу Ольга Голодна у перший день змагань упевнено подолала кваліфікацію і пробилася в основне коло змагань зі штовхання ядра. До фінальної вісімки їй не вистачило лише кроку.
Змагання у Монктоні зіграли важливу роль у подальшій кар’єрі спортсменки. Не зважаючи на ще юний вік, Голодна сьогодні впевнено тримається серед лідерів збірної України і з кожним роком прогресує у своїх результатах. Чи не єдиною по-справжньому серйозною суперницею для Ольги залишається Галина Облещук, та на командному чемпіонаті України у Запоріжжі цієї дуелі ми не побачили – Облещук змагання пропускала.
Голодна у Запоріжжі була справжньою королевою сектору. Вихід у сектор, поведінка у ньому, виконання спроби – було складно навіть припустити, що за цією упевненістю атлетка приховувала страх і хвилювання.
– Усе приходить з досвідом, – зізнається Ольга Голодна прес-секретареві ФЛАУ. – Раніше був страх… Хоча він і зараз залишається. Це, мабуть, ніколи не зникне – у нас така робота. Але з віком краще можеш настроїтися на змагання.
Раніше ніяковіла, виходячи у сектор. Та коли результати йдуть вгору, ти розумієш, що працювати потрібно на себе, а не на суперника.
З суперниками в Україні не найкраща ситуація?
Це справді так. Коли виступаємо на змаганнях за кордоном, то там боротьба йде на сантиметри, а не на метри, як в Україні.
Тобто саме міжнародні змагання дають можливість відчути справжню конкуренцію…
Так, і старти дуже потрібні! Одна справа – тренування. І зовсім інша, коли ти приїжджаєш на змагання. Там зовсім інша атмосфера. Ми з тренером і метальниками завжди говорили нашому керівництву про те, що потрібно якомога більше стартувати, особливо взимку, коли необхідно «розштовхатися».
Ольго, перемогу у Запоріжжі вам приніс результат 18,24 м. Це те, на що ви розраховували?
На даний момент готова штовхати на 18,50 м і прагну до того, щоб показати цей результат на змаганнях. Тому мене засмутило те, що трішки не змогла себе реалізувати у Запоріжжі. Але попереду ще чемпіонат України у Сумах.
Судячи з вашої змагальної активності нинішнього року, можна припустити, що ви серйозно настроєні потрапити до складу збірної команди України на чемпіонат Європи-2013 у приміщенні?
За віком я ще потрапляю у молодіжну команду, і в Україні у мене є старша суперниця – Галина Облещук. Але я сподіваюся, що ми як мінімум зрівняємося у результатах і зможемо змагатися на рівних.
Наразі можу сказати, що братиму участь у якомога більшій кількості турнірів і прикладу максимум зусиль для того, щоб відібратися на зимовий чемпіонат Європи. Але це не єдиний старт, на якому хочу виступити. У березні відбуватиметься зимовий Кубок Європи з метань, і там маю намір потрапити до складу молодіжної команди. Щодо літа… давайте поки що не будемо загадувати.
Порівняйте Ольгу Голодну-юніорку і Ольгу Голодну-дорослу спортсменку. Що змінилося у техніці, у ставленні до тренувань?
Зараз я розумію, що те, чим займаюся, потрібно мені, а не тренерові. Раніше він давав настанови – і я все виконувала для нього. А зараз розумію, що це моя професія, це потрібно саме мені.
Якщо говорити про техніку, то раніше штовхала ядро так, як бачила. А зараз – як відчуваю.
Це заслуга тренера?
Звичайно! Іван Андрійович Паламарчук віддає увесь свій час мені і нашій групі. Тому мої успіхи – лише його заслуга.