Дивлячись на Вікторію Рурак, здається, що перед вами справжня модель. Вона тендітна, струнка і надзвичайно вродлива. Її обличчя могло б прикрашати обкладинки відомих журналів, проте дівчина обрала для себе інший шлях.
Вікторія виросла у спортивній сім’ї. Її тато, Костянтин Рурак, – один з найсильніших спринтерів в історії України, а нині один з найуспішніших тренерів. Зараз він працює разом зі своїм батьком, відомим тренером Михайлом Рураком. Більше того, мама Вікторії також займалася легкою атлетикою. Здавалось би, подальша доля дівчини була визначена за неї, проте батьки на її виборі не наполягали.
«Тато сказав, щоб я сама вибрала заняття, яке мені до смаку. Якщо сподобається легка атлетика, тоді буду займатися нею і далі, – розповідає Вікторія. – Я починала зі стрибків у довжину, але тоді я ще була маленькою, ходила в секцію ледь не раз на місяць. А потім почала приділяти більше уваги тренуванням і перейшла в спринт».
У легкій атлетиці Вікторія вже п’ять років, проте серйозним заняттям «Королева спорту» стала для неї лише три роки тому. Перші кроки вона робила під пильним наглядом Тетяни Іванівни Котової. Потім її тренером став Роман Євгенович Воронько. І лише згодом дівчина перейшла у групу до свого тата і дідуся. Сьогодні Вікторія одна з лідерів юнацької збірної команди України і кандидат на участь у юнацькому чемпіонаті світу. Саме інтерв’ю з Вікторією Рурак відкриває серію наших історій про потенційних учасників юнацького чемпіонату світу, який 10-14 липня прийматиме Донецьк.
Вікторіє, секція легкої атлетики була першою, в яку ви прийшли?
Коли була зовсім маленькою, трішки займалася танцями. Але потім вирішила спробувати свої сили в легкій атлетиці. І батьки мій вибір підтримали.
Коли зі спортсменом працює два тренери, часто один з них діє першим номером. Хто більше працює з вами?
Зі мною тато. Але і тато, і дідусь приділяють усім атлетам достатньо уваги. У нас дуже сильна група. Це справжній стимул для мене, завжди є до чого прагнути. Я тренуюсь разом з бронзовими медалістками Олімпійських ігор Олесею Повх і Марією Рємєнь.
Часто отримуєте поради від більш досвідчених колег?
Так. Коли про щось у них запитую, вони завжди намагаються підказати мені, розповідають щось нове.
Знаю, що тренуватися в вашій групі нелегко, постійно доводиться викладатися на сто, а то і 200 відсотків. Проте ви тренуєтеся у родичів. Можливо, до вас ставлення інколи м’якше, ніж до інших?
Що не м’якше, то точно. До мене ставляться так само, як і до інших атлетів у групі. Завжди слідкують, щоб усе виконувала. А працювати на тренуваннях нам і справді доводиться багато. Коли переходила до моїх теперішніх наставників, про це не думала. Але зараз почала серйозніше займатися, навантаження стали іншими. Проте я вже звикла до цього.
Та все ж таки, хто м’якший тренер: тато чи дідусь? Дідусь. Але у тренуваннях мені крім тата й дідуся ще й мама допомагає. Вона завжди намагається дати добру пораду, адже на власному досвіді знає, що таке легка атлетка. Сама колись бігала 400 метрів.
А ваша молодша сестра теж займається легкою атлетикою?
Ні, їй лише вісім років. Але я б хотіла бачити і її у спринті.
Спринт вважається ямайсько-американською територією. Ваш тато свого часу показав, що і наші спортсмени вміють швидко бігати. Ви готові підхопити цю естафету?
Так. Можете не сумніватися, що докладу всіх зусиль для того, щоб теж досягти успіху. Я хочу займатися спортом не лише зараз, а й у майбутньому. Головна мета для мене – досягти високих результатів, стати чемпіонкою України, займати високі місця на міжнародних змаганнях.
Під високими результатами маєте на увазі час чи медалі?
Мені здається, що спочатку потрібно думати про час на дистанції. Адже якщо буде результат, то буде й високе місце.
Чим саме вас так приваблює спринт?
Це миттєвість. Не можна передбачити, що відбудеться за ці секунди. Спринт – це короткі, проте складні дистанції.
А вам яка дистанція подобається більше: 100 чи 200 метрів?
100 метрів. Мені вони краще вдаються.
Легка атлетика – «Королева спорту». 100 метрів – королівська дистанція. А чий біг для вас показовий?
Само собою зрозуміло, що це Усейн Болт. Також багато разів переглядала відео, де біг мій тато. Подобаються Кармеліта Джеттер і Еллісон Фелікс.
Перегляд змагань вдома – обов’язкова частина програми? Так. Коли дивлюсь змагання, теж хочеться брати в них участь. Особливо в чемпіонатах світу і Європи. З захопленням дивилася Олімпіаду, дуже вболівала за наших дівчат у естафеті.
Коли дивилися естафету, уявляли себе на стадіоні в Лондоні?
Так, на другому етапі. Не знаю чому, але мені подобається саме цей етап естафети.
Участь в Олімпійських іграх поки що мрія та план на майбутнє. А зовсім скоро у вас може бути інший відповідальний старт – юнацький чемпіонат світу. Яку мету ставите перед собою в Донецьку у разі потрапляння в команду?
Показати свій найкращий результат. Я виступатиму за Україну і повинна показати себе, стати обличчям своєї країни за кордоном.
Що повинно допомогти вам у досягненні мети?
Впертість і наполегливість. Ці якості мені дісталися від тата.
Ольга Ніколаєнко, ФЛАУ
Коротка довідка
Вікторія РУРАК народилася 14 червня 1997 р. у Дніпропетровську
Дисципліни, в яких виступає: 100 та 200 метрів
Тренер: Рурак Костянтин
Почала займатися легкою атлетикою у 2008 році
Особистий рекорд з бігу на 100 м – 12,47 с
