Олександр Баранніков: «Буду серед лідерів, якщо покращу особистий рекорд»

3
Бердичів. Саме це місто в Житомирській області носить неофіційний титул головного міста стрибунів у висоту. Тут виховали не одну зірку, серед яких і чемпіон світу-2005 Юрій Крімаренко. З 1984 року проводиться Меморіал Олексія Лонського, участь у якому в різні роки брали найсильніші атлети України, Росії, Білорусі, Польщі, Ізраїлю, чемпіони та призери Олімпійських ігор.

 
Певно, в Бердичеві немає людини, яка б не знала про секцію стрибків у висоту. Багато батьків приводить своїх дітей займатися легкою атлетикою. А до тих, хто не поспішає це робити, «Королева спорту» приходить сама. Наприклад, в особі тренера Ігоря Лонського. Така історія трапилася в житті одного з лідерів юнацької збірної України зі стрибків у висоту Олександра Бараннікова.
 
8-річний хлопець високого зросту безтурботно гуляв на вулиці, коли до нього підійшов незнайомий чоловік і запросив у секцію для легкої атлетики. «Відверто кажучи, в той момент трішки злякався. Я був маленьким і уявлення не мав, хто ця людина, – зізнається Баранніков. – Вже потім дізнався, що це відомий тренер».
 
Спочатку Баранніков не хотів займатися легкою атлетикою і проігнорував запрошення Лонського, але через якийсь час сам прийшов у секцію для стрибків у висоту. «Цікавість взяла гору. Мені захотілося спробувати щось нове, а спортом до цього я ніколи не займався, – пригадує атлет. – Зараз я задоволений, що все так сталося. Мені подобається займатися легкою атлетикою, їздити на змагання».
 
Проте спочатку вибір Олександра не особливо підтримували і його батьки: «Перше, про що вони запитали, навіщо це мені потрібно. Сказав їм, що хочу стати спортсменом. Але коли я виграв свої перші змагання, вони змінили свою думку. Тоді мені було вісім років і я стрибнув на 1,10 метри. Це були місцеві змагання, й батьки бачили їх на власні очі».
 
Наразі Баранніков не уявляє себе поза спортом. З легкою атлетикою він планує пов’язати своє майбутнє і мріє прославитися на весь світ, виграти чемпіонат світу й Олімпійські ігри. Навіть сильна конкуренція не здатна його зупинити: «Так навіть легше виступати. Тягнешся за суперниками, щоб не бути останнім. Це навпаки стимулює до ще вищих стрибків».
 
Перший крок до цього він зробив на юнацькому чемпіонаті світу в Донецьку, коли пройшов кваліфікацію і вийшов в основне коло змагань. Як зізнався спортсмен, не думав, що до кваліфікаційного нормативу (2,09 м) дійде справа. «Думав, для виходу в основне коло змагань вистачить і 2,07 м, але суперники настільки добре стрибали, що довелося долати й 2,09 м. Хвилювання, звісно, було присутнє, адже це мій перший чемпіонат світу. Тим не менш здавалося, що легко підкорю і кваліфікаційну висоту, але мені спочатку не вдався розбіг. Та головне, що зумів виправити помилку в другій спробі і тепер продовжу боротьбу в фіналі».
 
У Донецьку Олександр має намір покращити особистий рекорд. І розуміє: якщо це йому вдасться, то він буде серед лідерів. Скласти йому компанію в фіналі не зможе ще один вихованець Ігоря Лонського Владислав Мазур. Спортсмен демонстрував фантастичні за красою стрибки, але подолати кваліфікаційний норматив, на жаль, не вдалося. Не допоміг у цьому і невисокий зріст. Так-так, саме його Владислав вважає своїм головним козирем. Сподіваємось, у майбутньому український Стефан Хольм зуміє виправити помилки і досягти бажаної мети. І на шляху до спортивного Олімпу зрозуміє, що робота кожного атлета не завершується виступом у секторі, а триває і поза ним. І спілкування з журналістами – невід’ємна її частина.