Маргарита Дорожон: «Я народжена для спорту»

4
Доля списометальниці Маргарити Дорожон була написана ще до її народження. Вона виховувалася в спортивній сім’ї і ні на хвилину не сумнівалася в своєму легкоатлетичному майбутньому.

 
«У мене всі спортсмени в сім’ї. Можна сказати, що я народжена для спорту. Мене ніхто не примушував до занять легкою атлетикою. Це мій сенс і стиль життя. Я так виховувалася, живу й дихаю цим», – зізнається Маргарита.
 
Минулого року Дорожон потрапила на Олімпійські ігри, а 2013-го, в Донецьку, виграла перший у своїй кар’єрі чемпіонат України і виконала норматив «А» на чемпіонат світу – 62,01 м.
 
«Ваша сестра забезпечила собі місце в складі команди на чемпіонат світу, виграла чемпіонат України, невже ви не задоволені», – звернулася до брата спортсменки, дискобола Дмитра Дорожона. «Ні-ні, що ви! Я дуже радий за Маргариту. Але хочеться, щоб вона метала на 70 метрів», – відповів той.
 
На тренуванні у Маргарити була не одна далека спроба. Наскільки далека, Дмитро, щоправда, не уточнив: «На тренуванні всі ми далеко метаємо. Але головне те, що показуємо під час змагань. Та моя сестра ще дуже молода, в неї все попереду».
 
Розуміє це і Маргарита: «62 метри – програма мінімум. Це лише мої перші кроки в спорті найвищих досягненнях. І результат в Донецьку – це саме той початковий рівень, з яким можна бути серед світової еліти.
 
Цього року я значно краще готова, ніж минулого. Після Олімпіади ми почали планомірну підготовку до чемпіонату світу. Програма мінімум у Москві? Потрапляння до числа фіналістів. Але як і кожен спортсмен, я намагатимуся боротися за медалі і «золото». Адже перше місце – лише одне. І посісти його надзвичайно престижно. В Донецьку, до речі, я вперше в своїй кар’єрі виграла дорослий чемпіонат України. І на сьогодні це найцінніша медаль у моїй колекції».
 
За словами Дорожон, головне на шляху до чемпіонату світу – підготуватися морально. «Спис – снаряд дуже специфічний, важить лише 600 грамів, тому максимум тих зусиль, на які готова, в Донецьку в спробу не вкладала. Це була емоційно спокійна і врівноважена спроба. А взагалі буває по-різному.
 
Емоції інколи беруть гору над силою, і це дуже заважає. Особливо враховуючи той факт, що у нас дуже складний технічний вид і дуже легкий снаряд. Тому перш за все борюся на змаганнях з самою собою, своїми емоціями, а вже потім – з суперниками і за медаль».