«Я нікому про це не казав, але думав, що Руслан боротиметься за призову трійку. Я з ним пліч-о-пліч тренуюсь уже не перший рік, бачу, як він викладається на тренуваннях, по багато місяців відірваний від сім’ї, від сина. Йому дуже нелегко. Але він завжди працює по максимуму і вже не перший рік виступає на високому рівні. Був другим на Всесвітній Універсіаді, четвертим на Кубку світу, вже вдруге сьомий на чемпіонаті світу. Він заслужив на медаль», – сказав Іван Лосєв про Руслана Дмитренка після фінішу зі спортивної ходьби на 20 км на чемпіонаті світу в Москві.
Стартувати атлетам довелося о 17:00 за місцевим часом. Сонце безжалісно пекло, проте атлетам нічого не залишалося, окрім як пересилити себе і змагатися, не зважаючи ні на що. Руслан Дмитренко на дистанції залишив усі сили і фінішував сьомим (1:22.14 год). Як він розповість потім, лише прикра помилка завадила бути ще вище. Але на фініші він про це вже не думав. Зі стадіону спортсмена забирали на ношах. На щастя, увечері українець почувався добре і з радістю поділився з читачами сайту ФЛАУ враженнями від змагань.
«Уже добре почуваюсь, – заспокоїв Руслан. – Дистанція з самого початку давалася складно. Всередині коїлось щось незрозуміле. Чесно зізнаюсь, навіть не знав, як іти. Поставив за мету йти, доки не впаду без сил або доки судді не знімуть. Одне з двох. Дискваліфікувати, щоправда, мене не вийде. Такого, на щастя, не було, завжди слідкую, щоб не порушити правила.
Міг фінішувати краще, й досі корю себе за цю помилку. Мені не сказали, що стадіоном потрібно буде йти півтора кола. Виходимо на арену – і бачу, що нас іде четверо, попереду фініш і більше нікого немає. Відразу промайнула думка: «Невже всіх познімали і ми йдемо лідерами?» Я почав прискорення, виклався на цих, здавалось, заключних метрах дистанції, вийшов на третю сходинку серед нас, коли бачу – всі йдуть далі… Розумію, що помилився і попереду ще ціле коло. Але діватися нікуди, потрібно йти. За 250 метрів сил уже на залишилося, в очах потемніло. Взагалі не пам’ятаю ані заключні 200 метрів, ані фініш.
Чи радий сьомому місцю? На минулому чемпіонаті світу я теж був сьомим, і тоді був задоволений. Цього разу… Паскудно на душі, якби я не та помилка, за медалі, може, і не зачепився б, але як мінімум п’ятим міг бути. «Відсидівся» б за спинами суперників і прискорився на заключних 200 метрах».
Фото: Анастасія Марініна