Богдан Бондаренко: «Коли виграв «діамантові перегони», попросив не тиші, а оплесків»

2
Блискучий сезон у виконанні чемпіона світу та рекордсмена України зі стрибків у висоту Богдана Бондаренка увінчався не менш блискучим діамантом у його руках. 29 серпня він виграв «Діамантову лігу».

 
Виступи в найпрестижнішій серії легкоатлетичних стартів Богдан почав з виграного етапу в Досі і завершив переможним фіналом у Цюриху. В Швейцарії Бондаренко здійснив лише три стрибки – на 2,28; 2,33 та 2.46 м. Перші два були впевненими і вдалими. Висота ж світового рекорду з першої спроби не підкорилася, після чого українець вирішив відкласти подальший штурм планки.
 
Після виступу Богдан, усміхнений і надзвичайно позитивний, з’явився перед журналістами.
 
Богдане, ну хоч зараз скажете, що відчули себе зіркою?
 
Ні, поки що не відчуваю. Взагалі ще не можу зрозуміти, що відчуваю. Думаю, сезон пройшов відмінно.
Сьогодні, коли суперники не взяли 2,35 м, зрозумів, що виграв. Після цього не було жодного сенсу стрибати проміжні висоти. Спробував подолати 2,46 метрів, але нога трішки болить, тому не справляюся з технікою.
 
До речі, інколи доводиться чути зауваження щодо вашої техніки. Причина все ж у травмах, які ніяк не дадуть стрибати на тренуваннях і виступати без болю?
 
Ті, хто так каже, не знають, що ми не стрибаємо на тренуваннях. Легко судити, коли бачиш людину лише на якихось турнірах. Кажуть, потрібно підправити техніку… А як це зробити, якщо я стрибаю лише на змаганнях?
 
Євген Загорулько в одному з інтерв’ю сказав, що якщо вам це вдасться, то ви можете додати до свого результату 10, а то й 15 сантиметрів.
 
Я читав те інтерв’ю. Але загадувати не буду.
 
Богдане, в Цюриху ви замість звичної тиші перед стрибком на 2,33 метри попросили в глядачів оплесків.
 
Я розумів, що виграв «діамантові перегони», але наприкінці сезону не хотілось програвати страт. Проте емоції вже були іншими. Я розслабився й звернувся до вболівальників за оплесками.
 
А що далі? Відпочинок чи нові старти?
 
Відпочинок незабаром, але перед цим змагання в Роверето і, можливо, ще один турнір. А що буде потім? Відчуваю, що є перспективи, є над чим працювати. Потрібно тренуватися, піднімати планку якомога вище і тоді все буде добре.