Сімейний рекорд з львівською пропискою: родина Дем’янюків — рекордсменка світу зі стрибків у висоту

60
Якось у Чехії, на одному з турнірів зі стрибків у висоту, до львівського тренера Валерія Лебедюка підійшли місцеві наставники: «Вітаємо, ваш учень Дмитро Дем’янюк — рекордсмен світу з… сімейних стрибків у висоту». І показали здивованому львів’янину відповідну статистику: Олексій Дем’янюк — 2,33 м, Дмитро Дем’янюк — 2,35 м, у сумі — 4,68 м.

 
В осяжному майбутньому родині Дем’янюків конкуренти не загрожуватимуть. Усе тому, що у неї є таємна, поки що не відома статистам, зброя — Тетяна Маркевич. «Я також професійно займалася стрибками у висоту. Мій результат — 1,85 м — перевищує рівень майстра спорту. Свого часу я входила до складу збірної України, де і познайомилася з майбутнім чоловіком, Олексієм Дем’янюком. Тож якщо скласти усі три сімейні результати (6,53 м), навряд чи хтось перестрибне нас. Тим паче, що у мене є ще й молодший син, 17-річний Максим. Коли дізналася про цю незвичну статистику, сказала йому: «Якщо хтось загрожуватиме нашому сімейному рекорду, доведеться стрибати і тобі» (сміється).
 
Зовні Дмитро і Олексій — наче клони. У них подібна хода, зачіска, манера сидіти, тримати виделку та багато іншого. А ось стрибки абсолютно різні. Чоловік був м’яким і гнучким, хоча й невисоким як для стрибків: 1,88 м у стрибунів вважалися посередніми даними. Природа не дала йому стільки, як синові. Тому всього Олексій досягав виключно працею. Мабуть, через силенну кількість повторів його стрибок був відточеним майже ідеально. Звідси і стабільність результатів. Дмитро ж стрибає завдяки непересічним природним даним і таланту, переданому у спадок від батьків.
 
Уперше на висоту 2,33 м чоловік стрибнув на матчі СРСР — США у Ленінграді. Він змагався поза конкурсом: одна країна могла виставити на турнір лише двох учасників, Олексію ж відвели третю позицію. А він переміг! Стрибав Дем’янюк-старший стабільно і довго: одним з перших солідних стартів стала для нього московська Олімпіада-1980, після якої він змагався ще протягом 13-ти років. У 1981-му Дем’янюк очолював міжнародний рейтинг стрибунів у висоту. Тоді я не приділяла багато уваги, в яких турнірах чоловік брав участь. Ми стрибали, і цього було достатньо. І тільки тепер, гортаючи його записники, зауважила, що він також, як і наш старший син, об’їздив увесь світ. І що кар’єра стрибуна — це не лише Олімпійські ігри, а безліч турнірів, на яких також народжуються зірки».
 
Так зірка Рудольфа Поварніцина уперше яскраво спалахнула на Кубку СРСР у Донецьку: 11 серпня 1985 року він першим у світі здолав магічний рубіж — 2,40 м. Але уже через три тижні Ігор Паклін переписав книгу рекордів, піднявши планку на 1 см. Прізвище Паклін також значиться у списку «сімейних» стрибунів. Щоправда, родинну скарбничку високих стрибків поповнив не син екс-рекордсмена, а брат Валерій: захищаючи кольори Киргизстану, він підняв планку на доволі скромні 2,18 м.
 
Куди ближче до львівського рекорду підібралися батько і син Мальченки. Сергій Мальченко у 80-ті долав висоту на 2,30 м. Його син Сергій, навчаючись високим стрибкам у визнаного російського метра Євгена Загорулька, перевищив батьківський результат на 3 см. І зупинятися на цьому не бажає.
 
Подружній дует стрибунів Авдеєнко також має чим пишатися. Геннадій Авдеєнко трішечки не дотягнув до рекорду Поварніцина — 2,38 м, зате золотими буквами записав власне ім’я до олімпійської історії: в Сеулі-1988 одесит став олімпійським чемпіоном, а п’ять років перед тим святкував перемогу на чемпіонаті світу. Під стать йому була і перша дружина Людмила: срібна медалістка Всесвітньої універсіади-1987 легко злітала на 2 м.
 
На світовий рекорд Хав’єра Сотомайора (2,45 м), що у вересні минулого року «відсвяткував» свій 25-літній ювілей, небезпідставно спокусився Богдан Бондаренко. Із солідним запасом обігнувши планку, харків’янин на московському чемпіонаті світу зупинився на 2,41 м. Зібравши у 2013 році усі можливі трофеї (з 15-ти стартів він програв лише один), Богдан відчув смак перемог і запевнив своїх уболівальників, що спроби на 2,46 м триватимуть до переможного завершення. Тренер і батько Богдана, Віктор Бондаренко, спеціалізувався на легкоатлетичному багатоборстві, а у висоту стрибав на 2,16 м. Цього трішки недостатньо, щоб претендувати на спеціальний сімейний рекорд. Однак, якщо цим двом вдасться зробити Сотомайора екс-рекордсменом,  це стане одним з найвеличніших досягнень сучасної легкої атлетики.
Олена САДОВНИК, «Високий замок»