Денис Нечипоренко: «Найкращі кумири – мої батьки»

2
У справжнього спортсмена повинна бути мета у житті. Ціль, до якої він буде йти, не зважаючи на перепони. Спортсменами не народжуються – ними стають. Денис Нечипоренко, звичайний хлопець з міста Черкаси, який день у день проводить час у спортивному залі і мріє про участь в Олімпіаді. Для себе він обрав легку атлетику – Королеву спорту. У її програмі 47 видів, тому спортсмен впевнений, що кожен знайде для себе той вид, який йому до вподоби. Сам Денис віддав перевагу бігу на 400 метрів з бар’єрами.

 
Початок спортивного шляху. Займатись спортом я почав з шести років. Ініціатором були батьки. Мені подобалось, але це не був мій свідомий вибір. Пізніше, років з десяти, почав займатися плаванням.
Свідомим вибором був футбол, яким я займався з 12 до 14 років. Та все ж паралельно батьки приводили мене в манеж, де я брав участь у змаганнях. Так, з 14 років почав ходити на тренування з легкої атлетики, і займаюсь цим до сьогодні.
 
Освіта. Закінчив ЧНУ ім. Б. Хмельницького, факультет «Навчально-науковий інститут фізичної культури, спорту і здоров’я» – магістратуру. Також отримав диплом магістра зі спеціальності  «Інтелектуальна власність та цивільно-правові дисципліни», на даний час вчусь в аспірантурі на спеціальності «Теорія і методика фізичного виховання та спортивних ігор».
 
Перемоги. У 2013 році я виграв Всеукраїнську універсіаду, чемпіонат України та командний чемпіонат. Їздив на командний чемпіонат Європи.
 
Мрії. Хочу виступити на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Для досягнення мети я інтенсивно тренуюсь. Сподіваюсь, у мене все вийде.
 

 

Сім’я. Мої батьки – спортсмени, менша на два роки сестра теж займається спортом. Мені було і є з кого брати приклад і кого наслідувати. Більш того, мій тато – це мій тренер.
 
Дозвілля. Раніше не дуже любив читати. А коли закінчив університет, почав звертати увагу на класичну літературу. Загалом часу дуже мало на дозвілля. Постійно тренування, а між тренуванням – навчання в аспірантурі. Все ж, увечері, маю трішки вільного часу, тому проводжу його з коханою людиною.
 
Кумири. Найкращими кумирами вважаю батьків. І у сімейному житті, і у звичайному, буденному вони для мене приклад. Щодо спортивних кумирів, то схиляюся до домініканського легкоатлета Фелікса Санчеса. На мій погляд, справжній спортсмен повинен бути цілеспрямованим, має дотримуватись певного режиму, має бути прикладом для наслідування. Мені, взагалі, не подобається коли спортсмени високого рівня поводять себе дещо зверхньо по відношенню до інших спортсменів або використовують ненормативну й грубу лексику. Я вважаю це неправильно.
Матеріал для видання «Народ UA» підготувала Оксана КОВАЛЬ
Відео: Юлія Порпленко, Петро Мамонтов