Богдан Бондаренко: «Першочергове завдання на кінцівку сезону – залишитися здоровим»

74
Чемпіона світу-2013 і новоспеченого чемпіона Європи Богдана Бондаренко журналісти газети «Сегодня» зустріли в київському аеропорту «Бориспіль». Титулований стрибун у висоту якраз прилетів з Цюриха, де проходила першість континенту, і чекав літака до рідного Харкова.

 
Богдане, чому ви так швидко покинули змагання? Пізно ввечері закінчили стрибати, а на наступний день вже додому? Навіть не погуляли по Цюриху…
 
Холодно, дощ, дорого…
 
Дивлюся, ви дуже практична людина.
 
Та ні, просто попереду ще багато стартів, і не хочеться вихолощуватися. Гуляти ще рано.
 
У Цюриху ви виступили дуже економно – почали з висоти 2,30, коли більшість конкурентів вже зійшли з дистанції, і буквально за три спроби виграли чемпіонат Європи. Були настільки впевнені в собі навіть у таку жахливу погоду?
 
Коли я визначався зі стартовою висотою, дощу ще не було, але потім зіпсувалася погода. Звичайно, це не дозволяло почувати себе в секторі до кінця спокійно. У цьому сезоні ще не було такого дощу й холоду – градусів 13… Тому в фіналі я намагався стрибати якомога менше в цілях економії не стільки сил, скільки здоров’я – чим частіше ти знімаєш костюм і приземляєшся в мокру яму, тим швидше охолоджуєшся. Тому я зробив лише одну спробу оновити рекорд Європи на висоті 2,43. До того ж шиповки швидко намокали, і був великий ризик, що нога поїде і ти отримаєш травму. А що стосується пропуску 2,33, то я вважав, що в таку погоду результату 2,35 для «золота» цілком достатньо, тому не варто було розмінюватися на щось ще.
 
Наскільки погода вплинула на виступ? Уявіть собі картину: вам пообіцяли проїхатися на суперспорткарі, ви готувалися до цього півроку, а в призначений день дорога не дозволяє їхати швидше 50 кілометрів на годину…
 
Очікували, що на чемпіонаті Європи вашим основним конкурентом у боротьбі за золото стане Андрій Проценко?
 
Його виступ на етапі «Діамантової ліги» в Лозанні і подальші стрибки свідчили про те, що між нами розгорнеться напружена боротьба. Звичайно, подвійна перемога України – це дуже приємно, відчуваєш гордість за країну. Але могли зійти на п’єдестал і втрьох, якби трохи ліпше змагання склалися для Юрія Крімаренка (чемпіон світу-2005. – Авт.). Але він фінішував шостим.
 
На чемпіонат Європи ми з Андрієм ніяку стратегію на фінал не обговорювали, але на турнірах, особливо якщо немає тренерів, можемо запитати один у одного поради, на кшталт: «Як ти вважаєш, як я стрибнув?» І це нам допомагає.
 
Кажуть, що під час спроби на 2,43 ви знову відчули дискомфорт у стопі…
 
Стопа турбує протягом п’яти-семи років, вже була операція, але це те пошкодження, з яким просто потрібно жити і намагатися не посилити ще сильніше.
 
З такою травмою реально ставити рекорди?
 
Все реально. Але без ризику для здоров’я в спорті не буває, хіба що в шахах…
 
На кожному виграному турнірі, забезпечивши перемогу, ви обов’язково штурмуєте рекорд. Найчастіше це світовий, в Цюриху намагалися побити європейський. Ви дійсно кожного разу відчуваєте, що готові, чи це данина публіці?
 
Завжди є надія, що вийде. Звичайно, на якихось змаганнях я відчував себе більш упевнено, на якихось – менш. Часто я роблю одну спробу і розумію, варто мені продовжувати далі чи ні. Коли мені ставлять питання: «Чи стрибаєте ви 2,45-2,46 на тренуваннях?» – Я відповідаю, що воно не коректне. Адже якщо ти долаєш таку висоту на тренуваннях, а на змаганнях ні, значить, це якась психологічна нестабільність. Навпаки, на турнірах ти отримуєш адреналін, підтримку глядачів, і це дає надбавку до результату.
 
Чи відчуваєте тиск? Адже якщо Бондаренко виходить у сектор, всі чекають від нього тільки перемог.
 
Це тиснуло перед чемпіонатом світу-2013 у Москві. Уявіть – на старті сезону переді мною стояло завдання виконати норматив на цей турнір, а за два місяці ситуація змінюється кардинальним чином і в Росію я вже повинен їхати за «золотом». До римського етапу «Діамантової ліги» на початку червня, де я став другим, було просто нестерпно – потрібно було постійно перемагати, а тут в Римі програв – і стало легше.
 
Взуття – важливий критерій успіху. Розкажіть про свою пару, тим більше вона у вас така патріотична.
 
Компанія, яка є моїм спонсором, щороку випускає взуття різних кольорів, і на чемпіонаті світу-2013 у Москві я повинен був стрибати в червоних шиповках. Але оскільки для мене має значення в основному нога, з  якої відштовхуюсь, вирішив не ризикувати і залишити перевірений шиповок зі старої колекції, який виявився жовтим. Ну а на ліву ногу я тоді з нової колекції надів червоний, щоб усі були задоволені. Цього року ситуація знову повторилася, тільки тепер замість червоного кольору – блакитний.
 
Що найбільше вразило на турнірі в Цюриху?
 
Переповнений стадіон. У Швейцарії на змагання з легкої атлетики завжди приходить багато людей, але цього разу вони організували своїм спортсменам фантастичну підтримку! Плюс на стадіоні поклали нове покриття, і нас за місяць попереджали, що на підошві потрібно мати гострі шипи. Деякі спортсмени дійсно падали, і це теж змушувало вносити корективи в свою тактику.
 
Що далі?
 
Моє першочергове завдання на кінцівку сезону – залишитися здоровим. Два основних старти – «Діамантова ліга», яка завершується у вересні фіналом у Брюсселі, і потім 13-14 вересня Континентальний кубок ІААФ у Марокко.
Олена ПАВЛОВА, «Сегодня»