Фото Getty Images for IAAF///
Коли представники ФЛАУ зустрічали в бориспільському аеропорту українську делегацію з Колумбії, до них підійшов чоловік, який, певно, зустрічав родину, і винувато запитав, показуючи на гору квітів, які ми тримали в руках: «Вибачте, а ви продаєте?». «Ні, також зустрічаємо», – почув він у відповідь.
П’ять букетів – п’ять нагород, найкращий наш виступ на юнацьких чемпіонатах світу за усю історію. Два з них призначалися хлопцям-молотобойцям, які здобули у Калі «золото» та «срібло»: Глібу Піскунову та Михайлу Гаврилюку. Переліт з Калі тривалістю півтори доби, певно, виснажив наших атлетів не менше, ніж самі змагання. Але попри все, враженнями вони ділилися охоче. І Піскунов (його інтерв’ю ТУТ), і Гаврилюк.
– Гліб виграв у вас з доволі солідним запасом – майже шість метрів. Можна було йому нав’язати боротьбу?
– Ну як сказати, Гліб старший за мене на рік. А суперників вистачало і без нього. З Австралії хлопець сильний, з Угорщини. Але я також показав те, що міг.
– Тобто, особистий рекорд (78 м 93 см), який ви встановили в Колумбії – це ваш результат, чи ще є запас?
– Хвилювався трошки, і не зміг виступити на всі сто. Скажімо так, це – десь 80 відсотків.
– Ви вже за декілька днів вирушаєте в Тбілісі на юнацький Європейський Олімпійський фестиваль. Плануєте там додати?
– Буду старатися. Там можна вигравати. Не можна, а буду!
– Ну а Колумбією залишилися задоволені?
– Так, звичайно. Все-таки, чемпіонат світу! А найбільше запам’яталося, коли бігли з прапорами по заповненому стадіону: радість, багато емоцій.
