Ігор Гоцул: «З урахуванням усіх обставин наш виступ у Пекіні вважаю успішним»

41
На чемпіонаті світу у Пекіні збірна України здобула дві нагороди – срібло Богдана Бондаренка у стрибках у висоту та бронзу Людмили Оляновської у ходьбі на 20 км.
 
Наша команда посіла 22-е місце у медальному заліку та 13-те – у заліку за очками (за 1-8-е місця). У семи видах наші атлети увійшли до ТОП-8 чемпіонату, в 12-ти показали свої найкращі результати у сезоні, в тому числі четверо – Наталія Пигида (400 м), Анастасія Мохнюк (семиборство), Марія Шаталова (3000 м з перешкодами) та Ольга Ляхова (800 м) – встановили особисті рекорди. Це – основні статистичні підсумки виступу українців у китайській столиці. Оцінити ці показники ми попросили президента Федерації легкої атлетики України Ігоря Гоцула.
 
– Дві нагороди, сім місць у ТОП-8 – на таку делегацію з 56-ти атлетів це багато чи мало?
 
– Багато нагород ніколи не буває. У даному випадку це, певно, не максимальний результат, проте доволі пристойний виступ з урахуванням обставин, у яких ми перебуваємо. Маю на увазі декілька факторів, які безперечно впливають на виступ. Це і втрата територій, як наслідок – втрата частини спортсменів, тренерів, стадіонів, баз підготовки. Також це умови війни, в яких ми зараз живемо. Частина наших спортсменів, в тому числі лідери, змушені були переїхати, шукати себе в новому місці. І важко в таких умовах говорити про максимальну сконцентрованість на результаті. Загалом нервозна обстановка в країні відображається на спортсменах, які є частиною суспільства. З урахуванням цих факторів, як на мене, виступ доволі успішний.
 
– Наступний рік – олімпійський. Перед Ріо-2016 така невелика кількість нагород та фіналістів не насторожує?
 
– Ні, тому що не можливо все вимірювати сухою статистикою. Треба розуміти тенденції, і є декілька оптимістичних моментів. По-перше, багато хто з лідерів виступали на фоні травм, і оскільки ці ушкодження, на думку лікарів, не є критичними, у нас є достатньо часу, щоб ці травми залікувати і належним чином підготуватися до олімпійського сезону.  По-друге, низка молодих та перспективних атлетів продовжує прогресувати і в результатах, і в підходах до змагань. Ми спостерігаємо за ними, і можливо, хтось з них зможе себе реалізувати в наступному році в Ріо. По-третє, декілька наших атлетів в силу різних обставин в Пекіні не виступали. Підсумовуючи це все, вважаю, ми можемо розраховувати на успішний виступ на Олімпіаді-2016.
 
– Дівчата з естафетних команд говорили про конфліктні ситуації, які склалися всередині колективу. Це – робочі моменти, чи дещо більше?
 
– Є низка факторів, накладання яких провокують такі конфлікти. Ми вже казали про знервованість у суспільстві, яка передається атлетам. Це дуже відчувалося на цьому чемпіонаті. Це фактор, над яким нам треба дуже серйозно попрацювати, і ще належить нашому тренерському штабу знайти відповіді на ці виклики. Другий момент: спорт – це завжди конкуренція. І зі спортсменами, і з колегами по команді. Люди, які біжуть в одній естафетній команді, вони є конкурентами за місце в цій команді. Ця конкуренція вже є прогнозованим конфліктом. З іншого боку вони взаємопов’язані. Якщо один з атлетів отримує травму, під питання успіх і інших членів команди. Все це збіглося, дівчата трошки перенервували. Я б не бачив тут якогось критичного моменту. Але тут є над чим працювати, і щоб зняти зайву напругу, і щоб мікроклімат в команді був більш спокійним. І, найголовніше, треба допомогти атлетам залікувати травми.
 
– Інші збірні практикують включати до складу команд психолога. В українській збірній це питання розглядається?
 
– Питання щодо психолога підіймається вже давно. Частина фахівців вважає що він потрібен, частина, що ні. Я ближчий до позиції, що потрібен. Особливо це відчувається в юнацькій та юніорській категоріях – у молодих спортсменів ще не достатньо досвіду і не завжди стійка, добре підготовлена психіка. Ми розмовляли про це і з держтренером, і з головними тренерами. Більшість підтримують ідею залучити до команди психолога. Але мало просто знайти психолога. Потрібно знайти фахівця, який буде любити і розуміти спорт, розуміти спортсменів, розуміти, що вони займаються особливим видом діяльності, що вони – це особлива психологічна категорія. Ось тут як раз є проблеми. Таких фахівців не просто знайти. Але ми будемо цим займатися. Це – одне з завдань. Також за аналізом виступу на цьому чемпіонаті ми маємо ще раз критично подивитися на склад нашого тренерського штабу, відповісти на запитання, чи усі там на своєму місці і чи всі належним чином справляються зі своїми обов’язками. З іншого боку, треба подивитися, чим, ким і як можемо підсилити підсилити тренерський штаб, в тому числі маю на увазі психолога.
 
– Дуже багато наших атлетів після виступу казали: на тренуваннях та розминці все класно, готовий на сто відсотків, а виходжу на доріжку – не біжиться, не стрибається. Чим це можна пояснити?
 
– Відповідь на це запитання в кожному конкретному випадку своя. Її мають знаходити тренери, які задіяні в підготовці кожного конкретного спортсмена. Виступ кожного спортсмена буде тренерським штабом ретельно проаналізований, і в кінці сезону ми обов’язково підіб’ємо індивідуальні підсумки. У кожного атлета є свій план підготовки, заявлені амбіції: який результат він буде вважати за підсумками сезону успіхом. І тепер спортсмен і тренери – особистий, старший, головний – проаналізують ці моменти, шукатимуть секрети успіху або причини невдач, щоб уникнути їх у майбутньому.