Юрій Андрущенко: «Крос — справжній вихователь бійцівських якостей»

60
Південь Франції з його фантастичної краси природою, м’яким кліматом, заворожуючим поєднанням моря і гір мало кого лишав байдужим. Приїхавши сюди одного разу, хочеться повертатися знову і знову. Відчути на собі його чари мали змогу і українські майстри кросу. 

 
Щоправда, насолодитися Єром, де проходив чемпіонат Європи, часу у них було не так і багато. У Єр команда приїхала у ніч на суботу. Кілька годин сну — і на знайомство з трасою і розминку.
 
Організатори чемпіонату Європи з кросу проклали трасу на іподромі. Проте була вона, як розповів головний тренер збірної України з видів витривалості Юрій Андрущенко, не надто простою: «Ті, хто займався легкою атлетикою раніше, добре знають, що таке гареве покриття. Тут було те саме, тільки бігти було набагато складніше, адже нічого не вирівнювали котками, як це робили на стадіонах. Крім того організатори попіклувалися про те, щоб були пагорби, а на одній з ділянок у якості перешкод поклали колоди. Тому говорити про те, що траса була легкою і надто вже рівниною, точно не варто».
 
Проте що грало атлетам на руку, так це погода. 13-15 градусів, легесенький вітерець і хмарність. «Така погода і справді ідеальна для бігу на середні і довгі дистанції і для кросу зокрема», – підтверджує Юрій Миколайович.
 
«А для чого ж ідеальний сам крос?» – запитую тренера. «Кросова підготовка розвиває спеціальну витривалість. Але не лише це. Знаєте, крос — це справжній вихователь бійцівських якостей”, – каже він. І додає: “Хто все це продемонстрував, так це Юлія Мороз (9-те місце у віковій категорії U-20. – Прим.авт.). Вона була дебютанткою, але не злякалася ані німкень, ані британок, для яких крос взагалі є національним видом. Вони цілеспрямовано упродовж усього року готуються саме до чемпіонату Європи з нього. І як доказ, усі їхні команди цього року поїхали з Єра з медалями. Але Юлія боролася з ними, не зважаючи ні на що. Було видно, що у неї є підготовка, у тому числі і кросова. Вона закладається вже з осені, не у манежах і не на стадіонах.
 
Дуже порадував Василь Коваль, який фінішував 13-м серед чоловіків. Він вже світився на доріжках, але все ж, будемо відверті, тут був «темною конячкою». Проте відразу включився у боротьбу, пішов уперед. Спочатку у тій групі біг і Дмитро Лашин, проте йому, на жаль, не вдалося втриматися серед лідерів. А легкому Ковалю траса в Єрі якраз підійшла і він з нею упорався. У січні в Единбурзі відбудуться традиційні престижні змагання Great Edinburgh Cross Country, і Василя запросили виступити на них у складі збірної Європи. Щоправда, поки що він є запасним, але документи на поїздку вже готуються і, будемо сподіватися, що він вийде на старт. Він заслужив на це.
 
Цього року на чемпіонаті Європи наша команда виступала повним складом. Розраховувати на медалі і високі місця у всіх категоріях було складно. Найбільші сподівання пов’язували з молоддю (U23). У чоловіків не надто склалося. Ніби й команда була хороша, злагоджена, але у бажаний результат це не переросло. Чому так, зараз не візьмуся говорити. Проаналізуємо все, і після цього можна буде робити висновки.
 
А от жінки стали четвертими. Тут добре проявили себе Наталія Стребкова і Оксана Райта. Стребкова фінішувала 22-ю, але була близькою до першої двадцятки і боролася до кінця.
 
Але якщо Наталю я вже знав не лише по виступам на стадіонах, але й по кросу, то Райта була для мене відкриттям. Вона вигравала медаль юнацьких Олімпійських ігор, що вже показує її сильний характер. Але якщо тоді то був дитячий бійцівський дух, то зараз я вже побачив дорослу спортсменку, яка вміє боротися до самого фінішу і робить це.
 
Кого нам не вистачало, так це Вікторії Калюжної. Якби вона була у складі команди, дівчата могли б точно замахнутися на бронзову медаль. Принаймні вона б їх до цього ще більше спонукала. Але вони з тренером планують участь у чемпіонаті Європи з напівмарафону і пробігти 5000 метрів на чемпіонаті Європи в Амстердамі. Згідно з планом підготовки, якраз у цей час їй потрібно було закладати базу і вони поїхали на Іссик-Куль. Це озеро розташоване на висоті 1608 метрів. І саме така підготовка, у середньогір’ї, дуже потрібна і нашим кросменам».
 
– У цій же віковій категорії виступала і Марія Ходаківська. 2012-го вона ввійшла до вісімки найсильніших, виступала у складі збірної Європи на  Great Edinburgh Cross Country. Проте і цього року, і минулого її виступи не настільки вдалі. Чим це можна пояснити?
 
– У багатьох видах спорту перехід з юнацького і юніорського спорту у дорослий не завжди проходить безслідно. Особливо це стосується жінок. У Марії зараз саме такий період. Хто більш-менш рівно здійснив цей перехід, так це Ольга Скрипак і Вікторія Погорєльська. А також Людмила Коваленко. З цими дівчатами, до речі, наша команда часто успішно виступала на чемпіонатах Європи з кросу — спочатку серед юніорок, а потім і серед молоді. Тоді кроси ще бігав і Сергій Лебідь, якому і взагалі не було рівних.
 
– Чим ближче Олімпіада, тим більше дивимось на змагання крізь її призму. І хоч крос не входить до програми Ігор, чемпіонат Європи з нього все ж не виняток. У Єрі бігли спортсмени, які спеціалізуються на різних дистанціях. На вашу думку, саме у них які шанси кваліфікуватися у Ріо?
 
– Багато хто з них бігають дистанції 5000 і 10000 метрів. Кваліфікаційний норматив там дуже високий. Є шанс у Калюжної і Стребкової. Чоловікам буде складніше. Тому ж Лашину ледь не рекорд України потрібно буде бити, щоб поїхати у Ріо. Він тримається вже понад 40 років. Але все можливо, особливо якщо у Дмитра буде бажання це зробити. А у нього воно, думаю, буде. Хто знає, можливо, той же Коваль знову нас здивує.
 
– Цього року багатьох приємно здивували результати Вікторії Калюжної і Наталії Стребкової з бігу на 5000 метрів.
 
– Для нас це не було сюрпризом. Так, вони дебютували з бігу на 5000 метрів. Але у них була хороша підготовка. Стребкова неодноразово чудово себе проявляла на дистанціях 1500 і 3000 метрів. Калюжна бігала 3000 метрів, при чому як з перешкодами, так і “гладкі”. Тому все закономірно. Дівчата перспективні і можуть показувати високі результати.
 
– Сергій Лебідь уже не перший рік випробовує сили у марафоні, проте у 2014 році біг 10000 метрів на чемпіонаті Європи. Чи є шанс, що і він спробує кваліфікуватися у Ріо?
 
– Так, проте це навряд буде «десятка» або «п’ятірка». Він наполегливо працює над тим, щоб бігти у Бразилії марафон. 6 грудня Сергій виступав у Фукуоці, але травма завадила там фінішувати. Та час на те, щоб виконати кваліфікаційний норматив, у нього ще є.
 
– Олімпійські ігри — не єдиний турнір наступного року. Зокрема, у липні, в Амстердамі, буде вже згаданий Вами чемпіонат Європи…
 
-… і там шанси виступити у наших спортсменів значно вищі. Той же Іван Стребков — дуже серйозний спортсмен. Два роки тому на чемпіонаті Європи з кросу він був четвертим. У Єрі його виступ був не настільки вдалим, але він ще себе проявить. І не лише він. Крім того не забуватимемо і про Кубок Європи з бігу на 10000 метрів, який для нас теж дуже важливий.