«Різдвяна» перемога Руслана Дмитренка

5
«Мій тато – найшвидший!» – сказав Микита Дмитренко вже після перших кіл дистанції 5000 метрів у скороходів на «Різдвяних стартах» у Києві. Тато, Руслан Дмитренко, не розчарував і почав олімпійський рік з перемоги.

 
Власне, інший сценарій навряд чи входив у плани Руслана і його тренера Дениса Тобіаса. Навіть попри те, що серед учасників був один з його головних суперників – Ігор Главан.
 
Минулий рік для Дмитренка був досить складним. «Відверто кажучи, навіть набридло так ходити. Вже хочеться знову перемагати», – зізнався він. «Сьогодні вдалося майже все заплановане нами. Я дивився не стільки на результат, скільки на малюнок ходьби Руслана. Порівнював його з тим, який був у Москві у 2013-му. І зараз він мені значно більше сподобався», – зазначив Денис Юрійович.
 
Два роки тому, у Москві, Руслан Дмитренко встановив національний рекорд України у приміщенні, подолавши 5000 метрів за 18.44,45 хв. Через рік, у Самарі, він скинув з нього ще майже 13 секунд – 18.21,76 хв. Результат у Києві, 18.47,55 хв, став третім у кар’єрі спортсмена.
 
– Полюбляю ходити «п’ятірку». Минулого року через травму довелося пропустити всі змагання взимку. І ось лиш починаю від неї відходити. Цей старт  був багато у чому показовим, хотіли перевірити мій стан, подивитися, як тримаю темп. Завдання було йти кілометр за 3.45 хвилини. Єдине, перший кілометр пройшов на п’ять секунд повільніше, ще не відчував швидкості. А наступні чотири подолав уже рівно, як і запланували з тренером, – розповідає Руслан.
 
Наскільки мені відомо, цього року на чемпіонаті України зі спортивної ходьби очікується надзвичайно зірковий склад учасників. Серед цих імен є і ваше?
 
Так, чемпіонат України – це наш наступний старт. Буду боротися за місце у складі збірної на командний чемпіонат світу. Після Івано-Франківська і Рима у нашому календарі змагань Олімпійські ігри.
 
А як щодо одноденних змагань «челленджу» (IAAF Race Walking Challenge)?
 
Вони поки що під питанням. Дивитимемося, як усе буде складатися впродовж сезону. У календарі є два турніри, між якими можна вибрати. Якщо все буде добре, можливо, стартуємо там і спробуємо виграти «челлендж». Але поки що 10 січня їдемо на навчально-тренувальний збір в Анталію. Ми там були наприкінці року і тепер повертаємося, щоб продовжити підготовку до чемпіонату України.
 
Уже відомо, що командний чемпіонат світу зі спортивної ходьби відбудеться у Римі. Знаю, що ви надзвичайно сильно вболівали за Київ.
 
Відсотків на 70-80 був упевнений, що чемпіонат буде все ж у Києві. У мене є мрія виступити на змаганнях такого рівня саме вдома, в Україні, перед нашими рідними глядачами. Пам’ятаю, як минулого року на Кубку Європи перемагав Мігель Анхель Лопес. Він родом саме з Мурсії – і підтримка там була неймовірна. Уявляю, наскільки йому було приємно вигравати не просто у своїй країні, а у своєму місті.
 
Бачу у вас нові татуювання…
 
Так, їх уже багато – і це ще не фінал. А починалося все з одного маленького татуювання. Після Кубка світу у Тайцані додалася риба. Це японський карп. Насправді, усе пов’язано з однією легендою. Згідно з нею, в одному з великих озер жило багато карпів. Поряд була висока гора, на якій жив дракон і з якої стікав водоспад. Той, хто цим водоспадом проти течії зміг би піднятися на гору, мав стати драконом. Один з карпів попри безліч невдалих спроб усе ж зміг досягти мети.
 
Тепер можете бачити, що на татуюванні вже і водоспад є, і дракон.
На фото Руслан Дмитренко з дружною Лілією, сином Микитою і тренером Денисом Тобіасом