Головним героєм командного чемпіонату світу-2016 зі спортивної ходьби, який 7-8 травня проходив в Римі, у складі збірної України став Ігор Главан. Представник Київщини на дистанції 50 кілометрів здобув бронзову нагороду в індивідуальному заліку, а також допоміг своїм товаришам зійти на другу сходинку п’єдесталу пошани у командному заліку.
Увесь світ облетіло фото, на якому Ігор за фінішною лінією стоїть на колінах з українським прапором в руках, і, здійнявши очі до неба, плаче…
– Я вперше в житті плакав після фінішу, – розповідає Ігор Главан. – Я дуже довго чекав на цю бронзову нагороду. Готувався до виступу в Римі саме на дистанції 50 км, і знав, що є одним з головних претендентів на медаль. Ось з мрією про неї і їхав до Італії. Я вже двічі у житті на престижних стартах фінішував четвертим, а тут, нарешті, зумів посісти третє місце. Ось після завершення змагань емоції і зашкалювали. Я бачив в інтернеті це фото – дуже емоційне вийшло.
– Якщо дивитися на ваші результати на проміжних позначках – 30, 35, 40, 45 км, то ви, спочатку йшли десятим, потім сьомим, потім підіймалися ще вище. Одним словом, потихеньку підкрадалися до першої трійки. Це навмисно була обрана вами така тактика?
– Саме так. Погода на змаганнях була непередбачувана. З самого ранку було досить прохолодно. Та й взагалі, вважаю, організатори трошки запізно призначили старт – о 9-й ранку. В основному подібні змагання розпочинаються о восьмій. На дистанції ти перебуваєш довго, і за цей час погода може змінитися як завгодно. В принципі, в Римі так і сталося. Тому я і вирішив починати не швидко. Це мені і дало змогу у підсумку стати третім.
– Ваші іноземні суперники викладали в соціальних мережах фото асфальту, з яких виходить, що траса була не дуже якісною. Насправді так було?
– Були свої огріхи. Місцями асфальт був трошки буграми, ямки зустрічалися. Трошки хвилювався, щоб ніде не підвернути ногу, ніде нічого собі не пошкодити. На 50-ти кілометрах статися може що завгодно, особливо наприкінці дистанції, коли ти дуже втомлений і ноги не слухаються. Доводилося бути обережним.
– За право прийняти цей чемпіонат світу боролася і України. Можна сказати, що якби ми його отримали, то, принаймні, за критерієм якості доріг ми б його не гірше провели?
– Не побоюся цього сказати, але якщо б чемпіонат світу проходив в Києві, було б краще.
– На дистанції 50 км з вами увесь час траплялися якісь пригоди. На чемпіонаті світу-2013 в Москві хотіли зійти з траси, але вам мотивувала дівчина. На чемпіонаті Європи-2014 в Цюріху було важко йти, ви ледь не падали. На чемпіонаті світу-2015 у Пекіні вас взагалі дискваліфікували. Цього разу обійшлося без пригод?
– Та ні. Забігав на піт-стоп, захотілося в туалет. Міг боротися і за срібну нагороду, але дуже багато там часу втратив. Але я не засмучуюся і задоволений тим, що став третім. Це перша моя індивідуальна медаль на подібних змаганнях.
– Вже визначилися щодо того, яку дистанцію будете йти на Олімпійських іграх – 20 км, 50 км чи обидві?
– Як я вже казав неодноразово, у нас з тренером Анатолієм Соломіним є мрія – стартувати в Ріо на обох дистанціях. Оскільки в мене тепер вже є ліцензія і норматив на 50 км, а до цього я також виконав усі критерії відбору на 20-ці, то маю право виступати і там, і там. Це і планую робити.
– Підготовка до змагань на дистанціях 20 км і 50 км відрізняється досить відчутно. Вже думали над тим, як її поєднати?
– Наразі цим і плануємо займатися. Сядемо, подумаємо, що і як. Але поки що хочу відпочити мінімум тиждень Щоб не думати про те, що вранці потрібно прокидатися на тренування, ще в чомусь себе обмежувати. Найближчий тиждень – лише відпочивати. Ну а потім знову почну тренуватися. За три тижні в мене заплановані наступні змагання – йтиму 20 км в Іспанії, в Ла-Коруньї.
