На командному чемпіонаті світу зі спортивної ходьби жіноча збірна України посіла сьоме місце, а найшвидше з нашої команди дистанцію 20 км подолала Інна Кашина.
– Не очікувала, що стану у Римі першим номером. Дуже рада і виступу, й олімпійській ліцензії. Це будуть мої перші Ігри, я дуже хотіла на них потрапити, йшла до цього і досягла поставленої на даний момент цілі, – розповідає Інна. – У нас зі старту організувалася група, в якій ми з Надею Боровською йшли разом. Так і долали всю дистанцію, і на фініші теж були поряд.
У нас дуже дружня команда, на командному чемпіонаті світу це особливо відчувається: ми переживаємо одна за одну, вітаємо після старту, фотографуємося разом.
Ваш результат у Римі був близьким до особистого рекорду. На такий час і розраховували?
Так, чекала такого результату. Прагнула його показати, ми багато для цього тренувалися, був гірський збір у Киргизії. До особистого рекорду трішки не вистачило, але і найкращий результат сезону теж непогано.
Наскільки мені відомо, під час підготовки турбували травми?
Перед чемпіонатом України у мене була травма, запалення ахілла. Я довго лікувалася. Мабуть, надавила кросівками, адже об’єми великі і щось могло піти не так. Перед Римом теж не все було ідеально, але не вважаю це проблемою. Мені допомагала і вся збірна, і лікар. На щастя, на змаганнях не відчула дискомфорту і все склалося так, як того хотіла.
З вами у Рим поїхав тренер. Микола Кривохижа. Наскільки для вас була важливою його підтримка саме під час змагань?
З тренером я їздила на міжнародні змагання вперше і мені дуже сподобалося. Можливо, це теж допомогло показати результат.
Вже у червні у ваших рідних Сумах відбудеться чемпіонат України зі спортивної ходьби. Цього року він буде присвячений ще і ювілею Володимира Голубничого. Плануєте взяти у ньому участь?
Ми ще не говорили з тренером про це. Поки що навіть не знаю точно, де будуть збори, де готуватимемося до Олімпіади. Але відверто кажучи, не дуже б хотіла виступати на чемпіонаті України: 20 кілометрів для нас, жінок, це не надто проста дистанція. Хотілось би вже зосередитися на підготовці до Олімпійських ігор. Але з поваги до Володимира Степановича, якщо скажуть, то буду йти.