Чемпіоном України з багатоборства серед чоловіків став 25-річний стриянин Василь Іваницький (визнаний лідер збірної Олексій Касьянов у Луцьку вирішив сконцентруватися на змаганнях в окремих видах). У підопічного Любові Петринець була одна мета – 7800 очок, які дозволили би йому відібратися на чемпіонат Європи. І хоча у боротьбі з метрами та секундами Василь встановив особистий рекорд – 7683 очки, на квиток до Амстердама цього, на жаль, виявилося недостатньо.
«Я задоволений тим, як відпрацював усі види у другий день змагань, – розповів Василь Іваницький. – Та от невдачі у стартовий день не дозволили мені набрати з багатоборства ту суму очок, на яку я сподівався. У стрибках у довжину, одному з найбільш сильному своєму виді, я чудово «потрапляв» у розбіг. Та через технічні помилки при відштовхуванні стрибнув лише на 7,18 метрів, недобравши аж 60 сантиметрів від особистого рекорду. А значить втратив близько 200 очок. На інший результат сподівався я і в секторі для штовхання ядра. Невдачі у цих двох видах і стали причиною невиконання нормативу на чемпіонат Європи в Амстердамі.
З точністю до навпаки склався у мене другий день національного чемпіонату. Я повторив особистий рекорд зі стрибків із жердиною (4,70), пробіг з найкращим своїм результатом 110 метрів з бар’єрами (14,68) і встановив особистий рекорд з метання списа (60,80 метрів). Понад усе мені подобається бігати спринт. Колись я стабільно вибігав з 11,00 секундами – для багатоборства це солідний показник. Та останнім часом мені це ніяк не вдається. А от щодо заключної і, на думку деяких моїх суперників, найбільш виснажливої дисципліни, бігу на 1500 метрів, я ніколи не заморочуюся. Один з моїх друзів-багатоборців якось сказав: «Просто потрібно вийти на старт і бігти». Це стало і моїм гаслом. Зазвичай я непогано проходжу цю дистанцію. Та у Луцьку не відчував звичної легкості, не зміг витиснути з себе потрібні секунди. Можливо, далася взнаки втома: позаду залишилися дев’ять видів, в кожному з яких я направду викладався.
Гадаю, відразу після фінішу на 1500 метрів кожен десятиборець відчуває своєрідну ейфорію, величезний приплив енергії: ти це зробив, пройшов цей дводенний марафон до кінця. Це неймовірне задоволення і натхнення до подальших тренувань. А через кілька днів настає фізичне й емоційне виснаження… У підготовчий період тренуюся двічі на день по три години. За цей час встигаю пройти від чотирьох до шести видів. Та після змагань ноги відмовляються бігти. На стадіоні виникає одне бажання: посидіти у травичці (посміхається). Багатоборство вимагає ретельного і тривалого відновлення. Тим паче, що мій змагальний графік доволі насичений: минулого сезону я змагався за програмою багатоборства шість разів (двічі зимою і чотири рази влітку).
Мій тренер – Любов Петринець. Вас дивує, що десятиборців тренує жінка? Для мене це не має жодного значення. Головне у тренувальному процесі – це взаємне порозуміння, а також вміння тренера відчувати свого спортсмена, вчасно побачити найдрібнішу похибку у техніці і моментально зреагувати на це. Коли працюєш на найвищий результат, час від часу між тренером і спортсменом виникають певні непорозуміння. Але коли людей об’єднує спільна мета, навіть конфлікти йдуть на користь. Моя наставниця – справжня жінка, яка охоче демонструє цілу гаму емоцій. Та коли у секторі вона стишує свою емоційність, з холодним розумом контролює ситуацію, нам вдається усе: тренер помічає усі мої помилки (вона направду тонко мене відчуває), а я намагаюся якнайшвидше їх виправити. Я задоволений нашою співпрацею, і на майбутнє можу побажати тренеру і собі лише одне – ще більше терпіння у нашій спільній праці».
Олена САДОВНИК, «Високий замок»
