Руслан Дмитренко: «Фотоколаж від дружини був ніби енергетик для мене» (ВІДЕО)

28
Ще до виступу на Олімпійських іграх-2016 Руслан Дмитренко говорив про те, що якою буде погода, таким буде і шоу. Дистанція 20 км у скороходів дарувала нам надії і сподівання на успішний виступ українців, але 12 серпня виявилося не нашим днем.

 
Найкращим з українців був саме Дмитренко. З результатом 1:21.40 год він фінішував 16-м.
 
– Змагання і справді вийшли такими, як і погода: то сонечко прокидалося, то хмарилося, – каже Руслан. – Два останні роки, після виграного мною Кубка світу і травми, помітив одну тенденцію: мені не вистачає кінцівки. 12-15 кілометрів йду добре, а потім все гірше і гірше. І це повторюється зі змагань у змагання. Сьогоднішній день не був винятком. Упродовж 12 кілометрів йшов у лідируючій групі, чудово почувався, слідкував за ривками і відривами суперників, все контролював, але настав 15-й кілометр – і ставало все важче і важче, кожний кілометр на 5-7 секунд гірший.
 
Моїм завданням було йти кілометр десь за чотири хвилини, а заключні п’ять якраз можна було «розкотити». І це б мало спрацювати, міг би поборотися за трійку, адже час міг бути 1:19.30 («Бронзу» виграли з часом 1:19.37. – Прим.авт.). Але, як кажуть, сьогодні не мій день. Та все попереду. Я ще молодий, а ходьба такий вид, де можна виступати довго.
 
Що саме змінили у тренуваннях, готуючись до Олімпійських ігор?
 
В принципі, працювали так, як і раніше. Але вкінці додавали прискорення, намагалися «пробити» швидкість. Поки що складно сказати, наскільки це було правильно. Ще будемо розбиратися, але результат відносно гідний.
 
Вузька траса, круті повороти. Як мінімум раз ви на одному з них ледь не впали…
 
Я і попередження на перших п’яти кілометрах отримав якраз тому, що повороти вузькі, ми гальмуємо, штовхаємося ліктями, збиваємо фішки і навіть кросівки знімаємо один одному по ходу (на щастя, мене це обійшло). Траса дуже вузька, повороти гострі. Проте якщо цього не рахувати, то вона хороша. Але було, за великим рахунком, так, що ти йдеш за чотири хвилини, потім розвертаєшся, йдеш пішки і після цього знову починаєш прискорення.
 
Якщо говорити про біг на середні дистанції, то так рвати темп дуже люблять іспанці. Можливо, трасу під таким «іспанців» і робили?
 
До речі, я якраз і намагався триматися поряд з іспанцем – чемпіоном світу Мігелем Анхелем Лопесом. Але сьогодні іспанці були не на висоті, вони теж потерпали, як могли. А от хто здивував, так це індус Маніш Сінгх, який фінішував 13-м.
 
Підтримку по трасі відчували?
 
Підтримка дуже мотивує. Як мотивує і те, що тренери зі спринту прийшли на ходьбу. Це вже велике досягнення. З іншого боку траси мене підтримував Анатолій Іванович Чернов. І ще дуже хочу подякувати своїй дружині Лілії за колаж з фотографіями родичів і батьків, які мене підтримують. Це дуже приємно. Упродовж усієї дистанції згадував це і це був ніби енергетик для мене. Знаю, що за мене вболівали. Всім дуже вдячний за це.