Оксана Окунєва: «Попри все намагатимуся стрибнути два метри»

7
Після олімпійської кваліфікації зі стрибків у висоту Оксана Окунєва була, ніби у воду опущена. Від тієї дівчини, сильної, енергійної і оптимістичної, не лишилося і сліду. 1,89 метрів – зовсім не той результат, на який розраховувала Оксана. До Ріо вона їхала, прагнучи стрибнути значно вище. Та обставини виявилися сильнішими.

 
Попри розчарування, Окунєва щиро раділа за Ірину Геращенко: «Вона справжня молодчинка! Я дуже рада, що вона змогла пройти далі. У Іри теж нелегко складався сезон, і вона заслужила на фінал».
 
– Не буду виправдовуватися, але спробую передати те, що відчуваю. Мені дуже боляче, оскільки весь цей рік я себе у всьому обмежувала, з головою занурилася у тренування, а в результаті поразка. Зараз я у повному відчаї і депресії, – зізналася Оксана.
 
Після чемпіонату України ви говорили про те, що складно зібратися. Невже і досі змагання у Луцьку нагадують про себе?
 
На чемпіонаті Європи була стомлена. Зараз втоми немає, але і стрибка немає.
 
З чим це пов’язано?
 
Найімовірніше, з тією роботою, яку ми виконували і яка мені, судячи з усього, не підійшла. Не зовсім правильно підібрали підготовку.
 
Щось змінювали у процесі підготовки?
 
Ще перед змаганнями у Кіровограді, у травні, суттєво змінили розбіг. Після цього нічого не змінювали. Там я настрибала 1,95, на чемпіонаті України – 1,97. І на цьому все закінчилося.
 
Але є і хороше. Скептики час від час говорили про те, що високих стрибків з вашим зростом не виконати. Та ви неодноразово спростовували їхні слова, долаючи 1,97-1,98 метрів…
 
Думаю, зріст не головне. Головне – це бажання, прагнення і, певною мірою, дисципліна. Мені подобається займатися стрибками у висоту, вкладати душу у цю справу, і, звісно, зовсім не подобається програвати. Але програвати теж потрібно вміти. І попри все намагатимуся стрибнути два метри.