Ірина Ліщинська: «Коли знаходиш баланс між сім’єю і роботою, це справжній рай»

257
У світі легкої атлетики все частіше лунає поняття «жінка-лідер». Але хто вона насправді? Якими якостями повинна володіти? Яку відповідальність на себе брати? Чи є взагалі різниця між менеджером і лідером? Про все це і навіть більше ми поговорили з Іриною Ліщинською.

 
Сьогодні Ірина постійна учасниця міжнародних семінарів для жінок-лідерів легкої атлетики. Один з них нещодавно приймав Лондон. Але на початку розмови ми спробували пригадати, як же все починалося.
 
Ірино, я добре пам’ятаю, коли вас призначили директором Агенції з підготовки і проведення юнацького чемпіонату світу-2013 у Донецьку, і ваші змішанні почуття у зв’язку з цим. З одного боку, ви горіли цією ідеєю. З іншого, були неабиякі побоювання щодо того, як же все буде, адже такого досвіду у вашій кар’єрі ще не було. Зрештою, той чемпіонат отримав найвищу оцінку. Чи можна говорити про те, що це і був той самий момент, коли ви стали справжньою жінкою-лідером легкої атлетики?
 
Тоді мені довелося ним стати. Хоча у будь-якому випадку спортивна кар’єра формує у людини багато якостей, зокрема і лідерських. Але юнацький чемпіонат світу був справжнім викликом, довелося викладатися на всі сто відсотків і навіть більше.
 
Нещодавно ви повернулися з Лондона, з міжнародного семінару для жінок-лідерів легкої атлетики Women In World Athletics. Він був не першим для вас, чи не так?
 
Я була на трьох семінарах, але два останніх сподобалися найбільше.
 
В керівництві як Міжнародної, так і європейської асоціацій досить мало жінок. І в якийсь момент виникла ідея створення такого проекту. Спочатку його ініціатори, певно, і самі ще до кінця не усвідомлювали, до чого ж він приведе. Пригадую перший семінар: тоді об’єднали офіційних осіб Британської атлетики, які також проходили навчання, і нас, жінок-лідерів. Вони змоделювали роботу на змаганнях: як потрібно працювати у колл-румі, як працювати з обладнанням на секторах, на стадіоні. Мені це було знайомо. Але тоді все і справді було дещо змішано.
 
А от уже два останні семінари проходили у зовсім іншому форматі. Офіційні особи були окремо від жінок-лідерів легкої атлетики. Нам підібрали дуже класних спікерів. Ми намагалися розібратися у собі, розглядали питання особистісного зростання, обговорювали роботу національних федерацій. Жінки ділилися своїми історіями, зокрема тими, як попередні семінари змінили їхнє життя, які проекти вони відкрили. Але найважливіше те, що утворилося ком’юніті жінок-лідерів з різних країн, які працюють у сфері легкої атлетики. А це і тісне спілкування, і контакти. Ми дуже багато працювали в групах: як розповідали, так і вислуховували одна одну, і обговорювали. Як результат, ми дуже добре здружилися.
 
Наприкінці семінару спробували сформулювати нашу місію, тобто як же діяти далі. Однозначно потрібно підтягувати і ростити молодих лідерів. Це свіжа кров, креатив. Вони зовсім інші. Хотілось би, щоб вони теж долучалися до легкої атлетики, розвивалися, а разом з ними і ми не стояли на місці.
 
Звісно, важлива складова таких семінарів – це контакти, які ми отримали. Часто якесь питання можна вирішити, просто написавши повідомлення або зателефонувавши комусь. Учасниці попередніх семінарів навіть приїжджали одна до одної в країну, були на змаганнях, обмінювалися думками.
 
Яким ще темам приділили увагу у Лондоні?
 
З проблематикою виступала Сільвія Барлаг, член Ради ЕА. І вона якраз говорила про те, що жінки повинні займати керівні посади, брати участь і очолювати різні проекти. Але не тому, що вони жінки і у них гарні сукні чи туфлі, а тому, що вони майстри своєї справи, спеціалісти високого класу. Тому що вони можуть відстояти свою думку, просувати проекти. Ось що важливо!
 
Чоловіки і жінки володіють різними якостями, але коли це поєднується, можна вчитися один в одного, розбавляється загальний фон. Тобто ми повинні вчитися один у одного найкращому, але при цьому не втрачати індивідуальність.
 
Говорили також про різницю між менеджерами і лідерами. Менеджер працює над своїм завданням, напрямком. А у лідера таких менеджерів у команді багато, він контролює кожен з напрямків. Тобто лідер бере на себе відповідальність, розподіляє повноваження і вибудовує стратегію в цілому.
 
Після семінару ви на своїй сторінці у Facebook написали кілька цитат, які вам запам’яталися найбільше. А яка з них вам найближча?
 
Якщо ти хочеш щось робити, почни з себе. У будь-якій справі. Починаючи навіть з побутового рівня, коли у тебе під під’їздом чи біля машини валяється сміття, то замість того, щоб обурюватися, що навколо так брудно, просто візьми його і викинь у смітник.
 
Не потрібно на когось чи на щось чекати. Потрібно бути професіоналом свої справи. І от ще одна цитата, яка мені дуже близька і подобається: «Роби те, що любиш, і люби те, що робиш». Це дуже актуально. Адже можна заробляти досить великі гроші, але згорати на роботі, вона не приноситиме тобі жодного задоволення. І тоді вже ні цих грошей, нічого не хотітиметься. А от коли ти на своєму місці, твоє заняття тебе радує, то ти вже й не відчуваєш, що це робота. Вона тебе окриляє і дає сили.
 
Цього року семінар проходив у Лондоні, де в серпні відбудеться чемпіонат світу з легкої атлетики. Можливо, вам привідкрили якусь таємницю, показали щось, чого не було раніше на таких турнірах?
 
Мені дуже сподобався один проект. Він грандіозний! Стосується він залучення дітей на сектори, на стадіон. Взагалі популяризації легкої атлетики і здорового способу життя. Була виконана величезна робота! Діток приводитимуть на змагання, щоб вони все бачили на власні очі: як біжить Усейн Болт, як виступають їхні британські легкоатлети, які для них є справжніми героями. Це те, чого не вистачає у нас: потрібно, щоб молоде покоління знало наших спортсменів, прагнуло бути схожими на них, прагнуло до чогось кращого. У Великій Британії є різні програми й проекти, деякі з них проводяться в ігровій формі, їх об’єднують між собою. І якщо після цього бодай якась частинка дітей, які беруть у них участь, піде в легку атлетику, це буде дуже круто. І на це вони роблять величезний акцент.
 
Ми познайомилися з Черрі Александер, виконавчим директором чемпіонату світу. Мені взагалі було дуже цікаво подивитися на робочі місця, як організований процес, адже ми свого часу організовували юнацький чемпіонат світу. Звісно, це турнір зовсім іншого рівня, але ж цілі у нас однакові.
 
І, знову ж, спілкування… Зрозуміло, що ти живеш роботою, віддаєш їй усю себе. Але є ще сім’я, і потрібно знайти баланс між нею і роботою. І коли ти його знаходиш, то це справжній рай. А коли щось страждає, тоді це дуже складно.
 
І як же знайти баланс між сім’єю і кар’єрою?
 
Це індивідуально, кожен сам для себе це визначає. Коли з’являється сім’я, ти вже зовсім інакше організовуєш свій графік, визначаєш, що для тебе головне. Потрібно самому розуміти, чого ти хочеш і хто ти є насправді. Тобі ніхто не скаже, як саме потрібно діяти. Потрібно ставити собі чесні питання і чесно на них відповідати. І це стосується будь-яких ситуацій у житті.
Фото з особистої сторінки Ірини Ліщинської у Facebook