Він виграв срібну медаль у Гроссето. І саме його виступ залишив одне з найяскравіших вражень від чемпіонату Європи U20 з легкої атлетики. Ледь встигнувши оговтатися від травми, він не просто піднявся на п’єдестал, а ще й додав до свого особистого рекорду зі стрибків у висоту відразу 10 (!) сантиметрів. Мова, звісно, про Дмитра Нікітна, вихованця відомої бердичівської школи Лонського.
Про Нікітна заговорили у 2015 році, коли він виграв медаль на юнацькому чемпіонаті світу у Калі. Після цього була травма і медаль юнацького чемпіонату Європи-2016. А потім, взимку, чергова травма.
– Відновлювався півроку, – розповідає Дмитро. – За великим рахунком, тренуватися почав незадовго до чемпіонату Європи. Моїм завданням у Гроссето було потрапляння до фіналу. А там навіть не очікував, що покажу такий результат. Але у нас почалася така боротьба!.. Ще жодного разу у моїй кар’єрі не було так гаряче у секторі.
Ваше рішення перенести спробу на 2,28 після двох невдач на висоті 2,26 метрів було цілком логічним. Але чиїм воно було: вашим чи тренера?
Тренер прийняв рішення перенести на 2,28. Я вже все одно був у призах, а так міг ще й поборотися за перше місце. 2,28 подолав з першої спроби, і деякий час і справді лідирував, аж поки білорус Максим Недосеков не взяв 2,30. Але я радий, що потрапив до першої трійки.
Часто атлет може стрибати дуже високо, але коли на те «дуже» вже ставлять планку, це психологічно його гальмує. Ви бачили перед собою планку чи просто летіли вгору, не думаючи ні про що?
Просто летів вгору. Я вже й не думав про те, на якій висоті стоїть планка. Просто стрибнув у задоволення – і виграв медаль.
А як ви почали займатися стрибками у висоту?
До нас у школу прийшов тренер, помітив мене і запропонував займатися. Я кілька разів сходив на тренування, мені сподобалось – так і залишився. На той момент я вже знав про школу Лонського. У Бердичіві, певно, всі про неї знають. Ще батько мого тренера підготував багатьох атлетів, які виступали на міжнародному рівні і показували високі результати.
Цього сезону і ви, і Віктор Лонський, і Владислав Мазур показали досить високі результати. У чому все ж секрет вашої школи?
Його немає. Потрібно багато працювати і любити те, чим займаєшся.
Вже після того, як Дмитро дав коментар, обговорення виступу у Гроссето продовжилося. Нікітін зізнався, що виступати у ролі фаворита йому було тяжче, ніж зараз, коли на нього мало хто ставив. А ще разом з тренером, Ігорем Лонським, розповіли про те, як судді відмовилися перенести одну спробу, яка лишилася, на 2,22, і Дмитрові довелося спочатку все ж подолати 2,20 метрів. «Хоча насправді це мене навіть розізлило. Вийшло, що судді мені лиш допомогли. До речі, вони потім вибачилися за свою помилку і більше її не припускалися», – додав спортсмен.
Фото Христини Ромащук