Блог атлета. Михайло Кохан

237
Сьогодні ми започатковуємо на офіційному сайті ФЛАУ нову рубрику – «Блог атлета».
 
Першим зголосився написати для неї метальник молоту, чемпіон світу серед юнаків Михайло Кохан. Відразу зазначимо – це не інтерв’ю. Це викладені на папері безпосередньо самим спортсменом свої думки. Запрошуємо і інших атлетів, а також тренерів, фахівців легкої атлетики стати авторами наступних публікацій-блогів. А поки що – слово Михайлу Кохану.
 
 
“Влітку 2015 року я дивився прямі трансляції юнацького чемпіонату світу серед юнаків у Колумбії. Перегляд стартів у Калі надзвичайно мене мотивовував, з’явилося бажання у майбутньому взяти участь у змаганнях такого рівня. Я почав дуже наполегливо працювати і наступного року встановив новий юнацький рекорд України – 74 м 47 см. Після цього було ще багато стартів, зокрема міжнародна матчева зустріч серед юнаків у Луцьку, де я став другим результатом 72.37. Наступні два національні рекорди я встановив у Кропивницькому – в 74.75 у травні та 77.14 у червні.
 
Під час своєї «відпустки» я тренувався на узбережжі Азовського моря, і тим самим поклав початок підготовки до змагального сезону-2017. Підготовчий період розпочав з результату 78.80 (листопад 2016). Якраз тоді на мене очікував приємний сюрприз – грошова підтримка з боку Федерації легкої атлетики України. Хотілося б подякувати головному тренеру з метань Максиму Островському, державному тренеру України В’ячеславу Тиртишнику та старшому тренеру з резерву Андрію Каратєєву за те, що повірили в мене та посприяли в нарахуванні зарплатні. Відтоді готуватися стала набагато легше, я міг придбати собі спортивне та звичайне харчування, адже без цього далеко не метнеш.
 
Тренування були досить виснажливі: багато вправ зі штангою, стрибки через бар’єри, спринт, тренування на витривалість, метання важких снарядів – усе це входило до моєї програми.
 
2017 рік я розпочав зі змагань серед юніорів, де метнув «шістку» на 74.21. Рішення виступити з юніорами ми прийняли з тренером, аби вивести пік форми на літо (червень). Навесні була серія започаткованих Всеукраїнських змагань з метань, на яких я зміг «розметатися». Відібравшись у Кропивницькому (75.55), я поїхав із збірною командою України на матчеву зустріч до Туреччини, де встановив свій особистий рекорд – 81.16 – та очолив світовий ТОП-лист сезону U18. Я був приємно здивований своїм результатом, через те що покращив його на 5 метрів саме за кордоном. Далі на відборі на Європейський юнацький олімпійський фестиваль я метнув 79.75 і виборов путівку до Дьйору.
 
Підготовка продовжувалася, нерви та емоціональний стрес накопичувалися. У червні я вступив до Дніпропетровського вищого училища фізичної культури, яке надало мені дуже чудову базу для тренувань. На відкритті Дніпропетровського стадіону я встановив найкращий свій результат – 84,24 м, та знов вийшов на першу сходинку світового ТОП-листу сезону U18. Підійшов до відбіркових змагань завантажений важкою роботою, але метнув свої «80» та увійшов до юнацької збірної України на чемпіонат світу.
 
 
За два тижні розпочався навчально-тренувальний збір на Олімпійській базі «Конча-Заспа». Забезпечені тренерським штабом умови для підготовки були чудові – гарне харчування, свіже повітря, хвойний ліс, чиста річка біля сектору – це все також посприяло моєму майбутньому результату. Також була сильна підтримка у плані відновлення, були виділені кошти на необхідні вітаміни.
 
Перед Найробі відбулася ще одна важлива подія у моїй спортивній кар’єрі – 30 червня на чемпіонаті Києва я виконав норматив Майстра спорту, метнувши «сімку» на 71 м 42 см.
 
До Кенії я приїхав лідером сезону, тож залишалось лише повторити те, що я так багато виконував на тренуваннях, а саме – метнути свої метри. Під час кваліфікації пішов дуже сильний дощ, нас завели під трибуни для очікування закінчення негоди. У підсумку ми провели там півтори години. Як ви розумієте, бойовий настрій та запал стихли, і врешті-решт кваліфікаційні змагання скасували. Може дякуючи саме цій обставині, а може й ні, але на фінал я вийшов із новими силами та настроєм.
 
Вибрали із тренером тактику попадання до фінальної вісімки «на ізі». У першій спробі я відразу застовбив собі місце у фіналі – 76.48, причому молот трохи зачепив сітку. Побачив на трибунах наших спортсменів, які прийшли повболівати за мене, та зарядився ще більшою енергією. Дуже тоді хотілося віддячити їм за підтримку. У другій спробі відправив снаряд на 82.31. Також не можу не поділитися атмосферою, яка панувала на стадіоні: близько 60 тисяч глядачів – це було щось неймовірне. Це наймасштабніший юнацький чемпіонат світу з усіх, які проводилися. Змагатися під увесь цей «движ» було не дуже легко, треба звикати. Далі я не зміг покращити свої метри. Можливо, через емоції, які мене переповнювали, а також через те, що опинився під сильним психологічним навантаженням на головному міжнародному старті та почали вилазити старі помилки – «стягування» молоту на ліву ногу та проблеми із «фіналом». Хоча, незважаючи ні на що, цього цілком вистачило для перемоги з відривом у 8 метрів від індуса Дамнєта Сінса (74.20).
 
 
На Європейський юнацький олімпійський фестиваль я їхав вже загартований, тому ці змагання пройшли набагато легше. Я запустив свого «кєнта» на 78 м 57 см. Взагалі на Фестивалі було дуже цікаво, бо це як міні-Олімпіада. Багато видів спорту, тож після своїх змагань можна було сходити подивитися вживу змагання з жіночого тенісу, гімнастики, дзюдо та греблі. Неначе «Євроспорт» на телевізорі переключав.
 
Літнім сезоном я цілком задоволений, план виконано. Наступний рік буде не менш насиченим. У липні відбудеться ІІ чемпіонат Європи серед юнаків у Дьйорі. Якщо пощастить, то можна буде позмагатися і з юніорами на чемпіонаті світу у Фінляндії. Та головна для мене подія 2018 року – це ІІІ Юнацькі Олімпійські Ігри.
 
Дякую усім, хто приймав участь у моїй підготовці та допомагав мені досягти цих висот.”
 
Попередня статтяЦентральний стадіон Тернополя після реконструкції буде відповідати міжнародним стандартам
Наступна статтяЄвгену Нікітіну – 60!