Берлінський марафон традиційно і абсолютно правомірно став однією з найбільш очікуваних подій осіннього сезону для усіх прихильників стаєрського бігу. Чекав на цей марафон і Дмитро Лашин – один з найшвидших українців останніх років на дистанціях 10 і 21 км. Та чекав він зовсім не як уболівальник, а як дебютант дистанції 42 195 метрів. Що з цього вийшло – читайте у інтерв’ю Жорсткій Атлетиці від спеціального кореспондента Дар’ї Михайлової, яка дізналася у новоспеченого марафонця усе одразу ж після фінішу.
Дмитро Лашин є володарем нагород юніорських та молодіжних європейських першостей на дистанціях 5000 та 10000 метрів, бронзовим призером Кубка Європи з бігу на 10000 метрів багаторазовим чемпіоном України. Тож не дивно, що за такого промовистого списку планка для першого марафону у Дмитра стояла досить високо. І а своєму першому марафоні він показав другий кращий результат сезону в Україні, фінішував 14-м в абсолюті та 3-м серед європейців на суперпрестижному Берлінському марафоні – 2:14.45!
– Я дуже чекав цього марафону, чекав, коли я приїду до Берліна, і ось це сталося: я біг і сам собі не вірив, що нарешті я біжу марафон. На першому кілометрі треба було визначитися з якою групою пейсмейкерів бігти, зі старту вибігли досить великим натовпом і важливо було зайняти вдалу позицію. Спершу хотів почати з першою (на 2:08), але побоявся: волого, мокро, дихати важко, ще насмикаюсь – взагалі зійду, вирішив, краще я з другою групою на 2:12 побіжу.
Зайці вели нас 24 км, коли вони зійшли, нічого не змінилося, ми бігли рівно по 3:06-3:09. Гірок майже не було – буквально 100 м вниз, вгору і все. Але на 32 км мене просто вибило, я чекав, що мене відпустить, але цього не сталося. Ми почали з німцем відставати від групи. Він біг в 50-ти метрах попереду, а я постійно дивився на нього, я ще подумав: «О, так добре біжить». В його техніці нічого не змінювалося, аж раптом він просто різко опустився на коліна і все.
Далі моя позиція змінилася тільки на 1 місце – я обігнав ефіопа на 41-му км. Йому було вже байдуже на мене, мені теж було на нього байдуже, я лише молився аби не 2:15.
По дистанції були проблеми на пунктах харчування: я ніяк не міг знайти свою пляшечку, в цей час всі від мене втікали, а я просто брав стаканчик з водою. З цієї ж причини гель з’їв тільки на 30 км і то, той, що давали організатори.
Хоч у мене і не вийшло впоратися з потрібним темпом, але все ж на фініші я отримав те саме марафонське задоволення, про яке я так багато чув. Сподіваюся відібратися на чемпіонат Європи на марафонській дистанції, який, до речі, теж відбудеться в Берліні.
Ідея бігти марафон визрівала вже три роки. Я повільно наближався до її втілення, більше уваги приділяв половинкам. У мене була можливість заявитися на Берлін або Франкфурт. Одразу ж вибрав Берлін – і траса комфортна, і один з найкращих марафонів у світі, і можна з Кіпчоге побігти, який, до речі, виявився дуже простим і скромним.
Але однозначно при виборі марафону не хотів претендувати на високі місця. Для мене було важливо почати марафонську кар’єру на комфортному марафоні і отримати задоволення.
Марафон дійсно підтвердив статус Major. Мабуть, найкращий старт, на якому мені доводилось бувати, організація краща ніж будь-де, навіть краще ніж на чемпіонатах Європи і світу. Зустрічали на найвищому рівні – на новеньких автівках, водій сам вантажив багаж і відкривав-закривав двері авто. Готель був у кілометрі від старту, поруч з великим парком. Одним словом, усі умови.
Але все змінила погода. Дощ йшов звечора і під час марафону постійно накрапав і було досить волого. Температура була близько 14 градусів, тобто не холодно. Крім того, була сильна хмарність, що не давало вологості зменшитися. Вважаю, це сильно вплинуло на результат. Бекеле зійшов, Кіпсанг також. Кіпчоге, звичайно, залізний, не здригнувся і виграв зі швидким часом. Була б погода сонячна, був би зовсім інший біг.
Нагадаємо, що рекорд світу залишився непохитним. Перемогу здобув 32-річний Еліуд Кіпчоге – олімпійський чемпіон Ріо та автор неофіційного рекорду світу (2:00:25 у проекті Breaking2 від Nike). Кіпчоге став найсильнішим у битві марафонських титанів – 2:03:32, а Вілсон Кіпсанг і Кененіса Бекеле не змогли нічого запропонувати у відповідь і зійшли.
