Сергій Смелик: «Готуємось до літа, витискаючи з зими максимум»

256
Сергій Смелик за підсумками 2017 року був визнаний найкращим легкоатлетом України. У 2018-му у нього нові виклики і завдання. А метою, звісно, буде максимально успішний виступ на чемпіонаті Європи у Берліні. Про підготовку до нього, виступи взимку і про потенційну зміну місця проживання Сергій розповів читачам сайту ФЛАУ.

 
Ви нещодавно повернулися зі збору у Польщі. Зрозуміло, що у грудні у Спалі ви тренувалися у манежі, а не просто неба. Наскільки вдалим і позитивним був цей досвід?
 
Це був чи не найкращий збір за всі роки. Ліпшого я ще не бачив. Все настільки компактно складене, що ти майже ні на що не витрачаєш час даремно. Півтори-дві хвилини від готелю до манежу, на першому поверсі їдальня, тут же і басейн, і сауна, і тренажерна зала – їздити нікуди не потрібно. Все під руками, у будь-який час, у будь-якій кількості. Хоч щодня займайся! Це та база і ті умови, у яких дійсно хочеться працювати і можна це робити максимально продуктивно.
 
А яке покриття було в манежі, чи підійшло для тренувань?
 
Як тільки приїхали, відразу ж увечері пішли в манеж подивитися на умови для тренувань. Коли я став на доріжку, то подумав, що це жах: по-перше, поміст, по-друге, Mondo. Думав, що ноги повідлітають, навіть якщо «шипи» не вдягати. Починаємо тренуватися… У понеділок одне тренування, у вівторок два – нормально. Середа – те ж саме. У п’ятницю зранку – блискуче. Вдягли шиповки – все чудово!
 
Польська містика?
 
Точно. Можливо, так і мало бути, а це я просто очікував, що від такої доріжки на тренуваннях буде серйозний удар по ногам. Але все добре. Збір вийшов саме таким, як ми і хотіли!
 
А як щодо умов відновлення?
 
Якщо виникали якісь проблеми, можна було скористатися різними умовами реабілітації: там є і лазери, і магніти, і діагностика. Так, за деякі з них потрібно доплачувати. Але, як і говорив, були басейн, сауна… Якщо потрібен лід, він був доступний майже цілодобово. Якщо щось серйозніше, могли заморожувати місцями азотом, щоб можна було відновитися до наступного тренування. Нам усього вистачало. Знаю, дівчата ходили в кріокамеру. Але я нею не скористався, оскільки трішки застудився, боліло горло, коли приїхав, і вирішив не ризикувати, щоб не погіршити стан. Але ті, хто був, хвалили її.
 
Насправді, все це, той же лід ледь не кожному поверсі – це елементарні речі. Я на них звертаю увагу, бо у нас такого немає. А для тих же поляків – це норма.
 
Також хотів би відзначити харчування. Це було харчування саме для спортсменів, а не його готельні варіанти. Воно і різноманітне, і все смачне, ніби домашнє, ніби це мама для тебе постаралася приготувати. Якщо це свинина, то це свинина, добре обсмажена, а не пересмажена в кількох шарах кляру.
 
Ви зазвичай основну ставку робите на літній сезон. Чи буде так само і у 2018 році?
 
Я спеціалізуюся з бігу на 100 і 200 метрів, а оскільки їх немає у програмі змагань у приміщенні, ми робимо основну ставку на літо. Готуватися до нього ми почали вже з жовтня, пройшли реабілітацію, був збір у Туреччині в листопаді і в Польщі в грудні. Тобто у нас іде покрокова і плавна підготовка. Далі взимку працюватимемо над елементами стартового розгону.
 
На чемпіонат світу у приміщенні планів не будуємо, оскільки дистанція 60 метрів для мене все ж не дуже зручна. Ми готуємося, у першу чергу, до 200 метрів на чемпіонаті Європи і для цього з зими витискаємо максимум, адже ця підготовка – це чергова сходинка, через яку потрібно пройти.
 
Взимку я виступатиму, потрібно накопити 2-4 старти. Польський збір ніби «зайшов», як треба, є певні амбіції і хочеться зрушити особистий показник на короткому спринті. Зараз менеджер саме домовляється про закордонні турніри, але ми ще чекаємо підтвердження. Почати ж сезон планую на «Різдвяних стартах», якщо нічого не завадить. Ну і чемпіонат України у приміщенні буде не за горами, цього сезону він досить рано. А з середини лютого почнеться вже наступний етап підготовки, ми вмикатимемо нову передачу і працюватимемо далі.
 
Наразі ви мешкаєте у Києві. Чи вирішилося питання з вашим з проживанням?
 
Поки що не зовсім. Наразі чекаю рішення Національного олімпійського комітету України щодо того, чи зможуть вони допомагати мені у наступному році. Єдине, тепер я буду виступати за Донецьку область, можливо, буде трішки інше фінансування на місцевому рівні. І з наступного року ми, мабуть, плавно переїдемо у Бахмут. Там є умови для тренувань: і манеж, і стадіон, і реабілітаційний центр. У січні, після «Різдвяних стартів», запланували там збір. Думаю, все має бути дуже добре.