У Парижі відбулося засідання робочої групи ЮНЕСКО щодо розробки оперативних керівних принципів Міжнародної конвенції проти допінгу у спорті. Україну на цьому заході представляв перший заступник Міністра молоді та спорту, президент ФЛАУ Ігор Гоцул.
– В міжнародній системі антидопінгу є декілька основоположних, правовстановлюючих документів, – розповідає Ігор Гоцул. – Один з них – Конвенція ЮНЕСКО про запобігання допінгу, яку ратифіковано в Україні, і багато в чому саме з неї починається антидопінгова діяльність. ЮНЕСКО, як орган, який приймав цю Конвенцію, моніторить її виконання, розробляє документи, які направлені на вдосконалення цієї системи, підтримує антидопінгову діяльність, взаємодіє з іншими організаціями, які так чи інакше задіяні в системі антидопінгу – ВАДА, відповідними підрозділами Ради Європи, тощо. Наразі робоча група, в якій я представляю Україну, веде роботу над низкою нормативних документів, які мають вдосконалити цю діяльність.
Це серйозна і відповідальна робота, яка у підсумку багато в чому визначатиме антидопінгову діяльність у світі. Також вона дуже не проста, оскільки передбачає вирішення питань, які часто не стосуються безпосередньо протидії допінгу. Наприклад, на цьому засіданні я виступав з запереченнями щодо спроб Росії внести до нормативної бази пункт, що суб’єктами антидопінгової діяльності можуть бути не лише країни, але й окремі території. Наші заперечення полягали в тому, що таким чином Росія може намагатися легалізувати свої претензії щодо тимчасово окупованих у України територій.
Що стосується безпосередньо України та легкої атлетики, то тут не має особливих змін. Як і раніш, в основі політики – нульова терпимість, впровадження більш жорстких підходів щодо відповідальності за порушення правил антидопінгу. Але, одночасно, достатньо чітка регламентація, деталізація багатьох правил, аби уникнути якихось невірних трактувань чи можливих спекуляцій.
Окрім цього сьогодні предметом серйозної дискусії є два питання. Перше – відповідність та не відповідність кодексу ВАДА. Він передбачає, якщо антидопінгова організація якоїсь країни визнана такою, яка не відповідає нормам Кодексу, то ця країна не може приймати міжнародні змагання, під питання буде ставитися участь її спортсменів в міжнародних змаганнях за кордоном, а також під сумнів ставитиметься визнання результатів, показаних на території цієї країни. Отож, все достатньо жорстко, і це сигнал для нас, що розслаблятися не можна. Три роки тому українська антидопінгова організація була визнана такою, що не відповідає Кодексу ВАДА, і нам знадобилися величезні зусилля, щоб привести роботу нашого НАДЦ до чіткої відповідності з правилами і позбутися цього неприємного визначення. Правила весь час змінюються, стають жорсткішими, вдосконалюються, вимоги підвищуються. І нам постійно потрібно слідувати за цими процесами. Дискусія ж щодо питання «відповідність чи не відповідність» зводиться до того, на скільки жорсткими мають бути наслідки для країни у разі негативного для неї вердикту. Поки що остаточного рішення не має, але скоріш за все воно буде дуже серйозним.
Другим предметом дискусії є питання незалежності національних антидопінгових організацій. Все йде до того, що вони будуть виведені з підпорядкування профільних міністерств, стануть в своїх країнах незалежними, але при цьому повинні будуть мати гарантоване бюджетне фінансування. Тут є також різні погляди щодо ступеню незалежності. Але сам факт того, що Україна активно залучена до ведення таких дискусій і має можливість впливати на остаточне рішення – факт, безумовно, позитивний.
