Сергію Смелику у півфіналі з бігу на 200 метрів на чемпіонаті світу дісталася друга доріжка. Вийти по ній до фіналу не вдалося. Натомість Сергій показав найкращий у своїй кар’єрі час саме на цій доріжці. І хоч офіційно такі рекорди не фіксують, та все ж це додало позитивних емоцій спортсмену.
«Доріжка дає своє. Коли біжиш по другій, втрачаєш приблизно по дві десятих. Думаю, біг був не гіршим, ніж учора. Була б інша доріжка, певно, можна було б скинути кілька сотих, – говорить Сергій Смелик. – По третій доріжці не стартував швейцарець Алекс Вілсон, а я хотів за нього зачепитися і бігти далі. В принципі, я розбігся, але переді мною були Раміль Гулієв і Адам Джемілі, хлопці прудкі, відразу накинули швидкості. Завданням було не затиснутися на віражі, лишити трішки сил на пряму. Але не можу сказати, що виклався сьогодні на 110 відсотків.
До речі, це мій особистий рекорд по другій доріжці, чому я дуже радий. Я ніколи не бігав по ній швидше. У першому колі було завдання швидко почати. Якби зараз так зробив, міг би віддати багато сил, оскільки потрібно було б боротися з інерцією, яка відштовхує тебе далі. Зі свого досвіду знаю, що якщо по другій доріжці виходжу в лідерах, викладаюся, то потім цих сил не вистачає. Зараз розкладка була трішки грамотнішою. Думаю, 20,55 по другій доріжці – гідний результат.
Що можу сказати про культуру вболівання на трибунах? Поки йшов, якраз встиг подивитися другий забіг. Тут є вболівальники з Африки, дуже активні, з прапорами, вигукують кричалки. На них навіть не діяло те, що на стадіоні просили тиші. Хоча особисто мені це не заважало. Я сконцентрований. Є ти, твої суперники і доріжка. Слухаєш команду – і біжиш».
