Максим Островський – про зимовий чемпіонат України з метань

162
Фото (с)Ігор Ятченко

У Луцьку впродовж трьох днів тривав зимовий чемпіонат України з метань. Попри складні погодні умови змагання все ж відбулися. І провели їх на новому сертифікованому секторі Луцького національного технічного університету.

Про результати лідерів і молоді, перспективи українських метальників і метальниць та про проведення змагань читачам сайту ФЛАУ розповів головний тренер з метань Максим Островський.

Фото взяте з Instagram ФЛАЗО

Один з найяскравіших виступів на чемпіонаті був у третій день. Ганна Гацько показала свій найкращий результат за останні п’ять років (61.20 м), виграла з ним чемпіонат України і стала другою у світовому топ-листі сезону. Вона нарешті повірила у себе чи почали працювати зміни в техніці, які вносив її тренер В’ячеслав Римко?

Аня фізично сильна, але їй заважав старий компонент руху. Коли вона почала працювати з В’ячеславом Римком, він став її змінювати. І от зараз вона зрозуміла, як саме повинна робити. У неї дуже великий запас. Дивлячись на її спроби, думав, що вона вже в Луцьку виконає норматив на Олімпійські ігри. Аня була близькою до цього.

Ще два лідери команди, але вже з метання молота, Ірина Климець і Михайло Кохан, у Луцьку не виступали. Ірина через травму, а чому не було Михайла?

Так, Климець була травмована, але її уже успішно прооперували – вставили суглобну сумку. До Олімпійських ігор вона має відновитися. Через карантин минуле літо і всю осінь вона тренувалася, завантажуючись. І з того, що зараз так трапилося, можна все ж винести один позитивний момент: вона зможе трішки відпочити, а разом з тим і перезавантажитися. Тим більше до літа у неї є час.

Кохан планував виступ на чемпіонаті. Він зараз на зборі в Туреччині і мав приїхати в Луцьк, виступити і потім повернутися. Але оскільки Кубок Європи з метань перенесли на невизначений термін, то, враховуючи план його підготовки до Олімпійських ігор, вирішили відмовитися від участі в чемпіонаті України і не переривати навчально-тренувальний збір.

Фото (с)Ігор Ятченко

Микита Нестеренко – атлет, доля якого багатьох не залишає байдужими. Ми бачимо його результат, ви бачили його спроби. Що могли б сказати про них?

Микита поступово повертається. Сподіваюся, надалі його результати зростатимуть і він перш за все покаже собі, що не даремно всі ці роки намагається довести, що йому під силу метати диск на 65-67 метрів і бути серед лідерів цього виду.

У групі В’ячеслава Римка крім Ганни Гацько було ще кілька переможців. Серед них уже відомі багатьом своїми виступами на юнацькій міжнародній арені Артур Фельфнер та Еріка Лукач…

З метанням списа у жінок U23 є певні проблеми. Виходить так, що в цій віковій категорії на Кубку Європи буде представлена юніорка Еріка Лукач… Зовсім трішки їй не вистачило до нормативу на чемпіонат Європи U20. Нехай у неї результат і не з першої трійки світового рейтингу, але видно, що потенціал у Еріки є, і треба її підтримати.

Артур Фельфнер безперечний лідер у своїй віковій категорії. І в Луцьку він це вкотре підтвердив. Але для нього якраз було б добре, щоб конкуренція була вищою. Це могло б стати додатковим стимулом для нього.

Марія Ларіна цього року спочатку успішно виступала на чемпіонатах України в приміщенні зі штовхання ядра, а тепер виграла золото з метання диска в Луцьку. Вона тренується в одній групі з Наталією Семеновою. Така сильна і досвідчена атлетка поряд зі ще юною Марією допомагає і мотивує?

Ларіна дуже перспективна атлетка, вона фактурна, з хорошими антропометричними даними. Те, що вона тренується поряд з Наталею, теж є безперечним плюсом для неї.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Maria🦁 (@shotputer_)

Добре, що у Ларіної з’явилася конкуренція на внутрішній арені. Раніше вона була одна, займала позицію одноосібної лідерки, проте через вік не потрапляла на міжнародні змагання. Цього року вона може відібратися вже як на юніорський, так і на юнацький чемпіонати Європи. Більше того, зараз у нас у цій віковій категорії дві лідерки – Марія Ларіна і Дар’я Козачок. Обидві виконали нормативи зі штовхання ядра на чемпіонат Європи U18 і, думаю, зроблять це і з метання диска.

Як би ви прокоментували виступи наймолодших учасників?

На результати молодих атлетів можна подивитися по-різному. Хтось може сказати про те, що у деяких видах вони низькі. Але з іншого боку, якщо взяти, наприклад, метання молота, то реалізація атлетів починається в середньому з 23 років і триває до 33, а то й довше. Тому дивлячись на результати дітей 2005-2006 року народження це потрібно враховувати.

Так, є такі спортсмени, як Лада Піскунова, яка метнула молот на 59,94 метри. До нормативу на юнацький чемпіонат Європи їй не вистачило шести сантиметрів, і це при тому, що за віком вона ще не має права на ньому виступати.

Але загалом на результати 20 метрів з метання диска чи 30 з метання списа потрібно дивитися в перспективі, радіти тому, що діти є, розвивати метання і тим самим допомагати їм поступово вдосконалювати свої результати. Це повинно призвести до конкуренції всередині команди, завдяки чому можна буде відбирати сильних атлетів на міжнародні турніри.

Кількість учасників у молодших вікових категоріях вас порадувала?

Загальна кількість учасників чемпіонату – 271 – теж порадувала, це хороший показник. А якщо говорити про молодші вікові групи, то деякі з них і взагалі були перенасичені. Таку кількість дітвори на змаганнях дуже приємно бачити. Це також говорить про роботу тренерів на місцях. Але тепер завдання підтримати цих тренерів і зберегти дітей для легкої атлетики. Адже часто буває так, що багато з них припиняють займатися і не доходять до дорослого спорту.

Не секрет, що цього року змагання відбувалися за дуже складних погодних умов. Чому було ухвалене рішення проводити чемпіонат саме в Луцьку, не в найтеплішому місті України?

У нас була база в Мукачево, де в останні роки ми проводили зимові чемпіонати, але зараз там триває реконструкція стадіону. Скасовувати чемпіонат, до якого готувалися атлети, було б неправильно. Проводити його потрібно було на сертифікованому секторі, щоб тим, хто встановить рекорди чи виконає нормативи, їх зарахували. І якби в Луцьку не побудували цей сектор, змагання могли взагалі не відбутися.

Погодні умови дійсно були складними. Але нелегко бувало навіть у Ялті свого часу, коли в один з років там випало снігу майже по коліна. В Мукачево теж таке бувало. В Білорусі якось метали у -20 морозу. Цього року через складні погодні умови виникали також затримки з вимірюванням, що призводило до затримки початку наступного виду змагальної програми. Так, таке буває і на міжнародних турнірах, та все ж… Але очікуючи на змагання, атлети могли бути в залі університету, там розминатися і не мерзнути надворі. Крім того на полі ми обладнали для них спеціальний обігрівач, до якого вони могли підійти навіть під час змагань і погрітися.

Так, хотілося б створити для спортсменів максимально комфортні умови в усьому, але це зима і від погодних умов ніхто не застрахований. Цей рік ще раз яскраво довів те, що обов’язково має бути запасний варіант. Якби не було Луцька, не було б змагань. База тут є, вона розвивається. Ми говорили про можливість створення поряд ще одного поля для метань, щоб можна було проводити паралельно по два види. І чим більше в Україні буде таких баз, сертифікованих секторів, тим це краще для нашого виду.

Я б хотів подякувати суддівській колегії, адміністрації міста Луцьк і Луцькому національному технічному університету за те, що навіть за таких умов вони зробили все можливе для того, щоб чемпіонат все ж відбувся. Волонтерам за те, що впродовж усіх днів ходили в поле, яке, коли почав танути сніг, було все в багнюці, і носили атлетам снаряди.

Фото (с)Ігор Ятченко

І все ж навіть попри такі погодні умови на чемпіонаті відразу кілька атлетів виконали нормативи, чи не так?

Метальники молота Валерія Іваненко, Михайло Гаврилюк і Данило Федоров виконали нормативи для участі в чемпіонаті Європи U23, метальник списа Артур Фельфнер – на чемпіонат Європи U20, метальник молота Олексій Яценко – на чемпіонат Європи U18. Зовсім трішки до нормативу не вистачило Булаєнко Анастасії і Брудіну Михайлу.

Таким результатам, та й не лише таким, потрібно радіти. Особливо враховуючи те, що через карантин не всі могли поїхати на збори і тренуватися декому було складніше, ніж до пандемії.