4 березня в Торуні стартує чемпіонат Європи в приміщенні. Україну в Польщі представлятимуть 32 легкоатлети, з них 18 жінок і 14 чоловіків.
Напередодні вильоту команди ми поспілкувалися з головним тренером збірної України з легкої атлетики Вячеславом Тиртишником.
– У Торунь у нас поїхала сильна команда. На чемпіонаті Європи виступить більшість лідерів, за винятком лише кількох спортсменів, – говорить Вячеслав Тиртишник. – Богдан Бондаренко й Ольга Саладуха цілеспрямовано готуються до Олімпійських ігор. Ольга Ляхова пропускає зимовий сезон. В останній момент через мікротравму спини зі складу команди випав Андрій Проценко, який був одним з головних претендентів на медалі зі стрибків у висоту.
Мікротравма також була у Тетяни Мельник, але впродовж зимового сезону вона вирішила всі проблеми зі здоров’ям і ми чекаємо на її повернення на доріжку вже влітку. Сергій Никифоров пошкодив спину в Сумах. Зараз він уже почувається краще, але та травма не дозволить йому боротися зараз за медаль, тому вирішили не форсувати, повністю завершити лікування, щоб у березні вже можна було розпочати повноцінну підготовку до Токіо.
Сподівалися ми бодай на одне запрошення для багатоборок, але їм зовсім трішки не вистачило для цього. Тому на чемпіонаті Європи виступить лише одна з них – Анастасія Мохнюк, – але в окремому виді (60 метрів з бар’єрами).
Решту лідерів побачимо в Торуні. Атлети скучили за змаганнями. Останній настільки серйозний турнір, чемпіонат світу, був ще восени 2019 року в Досі. Після цього ми брали участь лише у кількох матчевих зустрічах і чемпіонатах Асоціації Балканських легкоатлетичних федерацій (ABAF). Атлети топрівня мали змогу виступати на комерційних турнірах. Але інших міжнародних змагань не було. Спортсмени засумували за смаком боротьби, хочуть позмагатися зі своїми основними конкурентами і показати високі результати.
Ви вже згадали про чоловічі стрибки у висоту. У складі команди є ще два атлети, які цього року встановили особисті рекорди (2.28 м). Обидва на дорослому рівні вперше змагатимуться на чемпіонаті Європи в приміщенні. І обидва мають непогані шанси як мінімум на фінал у Торуні, чи не так?
Олег і Діма будуть одними з найяскравіших дебютантів у складі нашої команди. Радує, що за Андрієм Проценком і Богданом Бондаренком виросла плеяда досить сильних спортсменів, які вже цього року показали результати рівня топ-6 в Європі. Обидва продемонстрували досить перспективні стрибки на 2.30. Для них це буде чудова можливість проявити себе.
З жіночих стрибків у висоту нам пророкують ледь не український п’єдестал в Торуні, а результати Ярослави Магучіх і взагалі змушують багатьох впевнено говорити про золото. Але чи дійсно так все однозначно?
У нас надзвичайно сильні стрибунки, але якби перемогу присвоювали за рейтингом, тоді чемпіонат можна було б і не проводити. Достатньо було б розіслати медалі поштою. Змагання якраз і існують для того, щоб саме в цей момент визначити найкращих з найкращих. Звісно, наші дівчата, та й хлопці теж, будуть боротися за медалі і мають високі шанси їх здобути, але не хотілось би бігти поперед потяга.
Ще одна лідерка збірної України, стрибунка в довжину Марина Бех-Романчук дуже злилася на себе і свої стрибки цього року. Їм з тренером вдалося виправити помилки, які викликали у неї стільки емоцій?
Марина дуже вимоглива до себе, емоційна, але при цьому вона чудово розуміє, що вони досить пізно взули шиповки, почали зимовий сезон з 60 метрів і змагань зі стрибків у довжину у неї було не так і багато. Потрібно набратися терпіння – ми знаємо, на що вона готова.
Італійка Ларісса Япікіно здивувала своїми результатами?
Не те слово! Думаю, це сюрприз для всього світу, адже у неї не було серії таких результатів, щоб можна було від неї чекати рекорду. Тепер вона одна з конкуренток Марини, але, може, це й добре – буде для неї зайвий подразник, який, сподіваюся, вона використає собі на користь.
Зміни у сімейному статусі, схоже, дуже позитивно відобразилися на виступах стрибуна в довжину Владислава Мазура?
У нього є значний досвід виступів на дорослому рівні. Його найяскравіша перемога поки що була на молодіжному чемпіонаті Європи. Зараз у нього змінилися сімейні обставини. Він одружився зі стрибункою потрійним Віолеттою Скворцовою з Білорусі і переїхав туди жити. Але при цьому громадянство у нього залишається українським і змінювати його він намірів не має.
Цього року Мазур уже стрибнув на 8.07 і займає з цим результатом п’яте місце в європейському рейтингу. Він, звісно, цілком може поборотися за медаль.
На дистанції 400 метрів цього сезону всіх вражає результатами голландка Фемке Бол, але й у нас команда досить сильна?
Її результати і справді фантастичні, але давайте слідкувати за собою. На чемпіонаті України Анна Рижикова й Анастасія Бризгіна встановили особисті рекорди. Думаю, вони і в особистому виді боротимуться за потрапляння як мінімум у фінал. Знаючи характер Ані, може, й за більше, хоча суперниці дійсно сильні. Катерина Климюк теж постійно прогресує. А естафета у нас уже традиційно готова боротися за медалі, і цього року зібрані дуже сильні атлетки.
Бар’єристка Анна Плотіцина вже бігла у фіналі на чемпіонатів Європи в приміщенні. Чи є у неї шанси на поліпшення цього результату?
Не хотілось би загадувати, але дуже хотілось би в це вірити. Цієї зими Аня ще не демонструвала своїх найкращих результатів, проте, можливо, в Торуні і буде той самий старт, на який і ми, і вона сама чекаємо. Як і, сподіватимемося, Ганні Чубковцовій у такій компанії, яка буде на чемпіонаті Європи, вдасться поліпишити особистий рекорд.
Стрибунка з жердиною Яна Гладійчук довго йшла до нормативу на чемпіонати Європи, і нарешті їй це вдалося. Інколи говорять, що спортсменам потрібно стрибнути бодай раз на певну висоту, запам’ятати ці відчуття і далі вже з цим проблем не буде. Ви бачили спроби Яни і на 4.61, і на 4.60. Можемо говорити про те, що вона вже готова стабільно злітати на ці висоти?
Насправді, все вказує на те, що вона навіть готова бити рекорд України. За сприятливих умов, з сильними суперницями і хорошим підйомом висот їй це цілком може бути під силу.
У Марини Килипко виникали проблеми зі здоров’ям, були травми, але вона їх вирішила і, хоч і не змогла виконати норматив, але все ж потрапила на чемпіонат Європи за добором.
Один з рекордів чемпіонату Європи в приміщенні, а саме з бігу на 1500 метрів, належить українцеві Івану Гешку. В останні роки нам, на жаль, складно було похвалитися успіхами на середніх дистанціях у змаганнях чоловіків. Але в Торунь вдалося відібратися відразу кільком атлетам…
…І це дуже радує. Об’єктивно, ми розуміємо, що вони поки що не досягли того рівня, щоб боротися за медалі. Але для початку вже сама по собі поява в команді цих молодих спортсменів говорить про те, що вид починає підійматися. Сьогодні вони учасники, завтра ставитимуть за мету буди фіналістами, а післязавтра – уже й медалістами. Одного з цих атлетів, Артема Алфімова, ми побачимо вже у перший день змагань. Він бігтиме 1500 метрів в одному забігу з норвежцем Філіпом Інгебрігтсеном.
На середніх дистанціях є два нормативи, які частково перегукуються між собою – в Олега Миронця, який виконав його на чемпіонаті ABAF у Стамбулі, і в Орисі Дем’янюк, якій на тому ж старті не вистачило 19 сотих, але вдалося все ж потрапити за добором. Той випадок, який доводить, що перед тими, хто бореться до останнього, двері таки відчиняться?
Орися зробила все, що від неї залежало, і навіть трішки більше, щоб таки потрапити до команди на чемпіонат Європи в приміщенні. Навіть не ввійшовши до складу команди на чемпіонат ABAF, вони з тренером знайшли інші кошти і таки поїхали в Стамбул. Вона там боролася до кінця, у неї було величезне прагнення виконати норматив, але так, дійсно, їй не вистачило 19 сотих секунди. Та все ж вона змогла отримати запрошення від Європейської легкої атлетики і виступить у Торуні за добором. Для неї це як винагорода за її цілеспрямованість. І враховуючи те, з яким бажанням вона боролася за місце в команді, вірю в те, що в Торуні вона проявить себе ще яскравіше.
Потенціал Олега Миронця ми знали давно. Він був одним з учасників естафетної команди на Європейських іграх у 2019 році, де дуже добре себе проявив. І зараз у Стамбулі виступив просто відмінно, продемонстрував бійцівські якості. Він чудово провів біг з тактичної точки зору, а забіг був непростим, виграв змагання, виконав норматив і на чемпіонат Європи, і МСМК. Олег перспективний спортсмен, з яким можна з оптимізмом дивитися в майбутнє.
У жінок на дистанції 800 метрів виступить ще зовсім юна Світлана Жульжик. На чемпіонаті України вона дуже впевнено провела всі забіги, але, за її ж словами, їй поки що не вистачає досвіду боротьби і, зокрема, тактичної у сильній компанії. Чемпіонат ABAF можна вважати бодай мінімальною підготовкою до Торуня?
І Світлана, і її тренерка Тетяна Фінчук досить амбіційні. Цього року вона, вигравши юніорський чемпіонат України в приміщенні і потрапивши на юніорський чемпіонат ABAF у приміщенні, не поїхала на нього, а залишилася змагатися з дорослими. Вона хотіла довести, що на сьогодні найсильніша в країні, і поїхати вже з дорослими. І вона це зробила.
У Стамбулі в неї був один з перших забігів у групі дорослих спортсменок, при тому що учасниць було досить багато, була штовханина, її і ліктями побили, і п’ять разів збивали з темпу, але вона все ж вийшла на оперативний простір і блискуче виграла ці змагання. Вона отримала досвід. У Торуні ми, звісно, не вимагаємо надрезультатів. Зараз її завдання показати свій час і звикнути до дорослої компанії.
Наталія Стребкова, приїхавши зі збору в Кенії, відразу встановила особистий рекорд.
Так, їй відразу вдалося проявити себе. І давайте не будемо при цьому забувати, що дати збору вони планували не під чемпіонат України, а під чемпіонат Європи в приміщенні. Вона бігтиме у перший день в Торуні. Суперниці сильні, але сподіватимемося на високий результат. Тим більше за умови вдалого виступу на чемпіонаті Європи вона може набрати непогані бали в рейтинг і це допоможе їй влітку. Хоча насправді, думаю, Наталі цілком під силу виконати норматив на Олімпійські ігри і не залежати більше ні від чого.
Насправді, вдалий виступ і очки до рейтингу зараз можуть бути не зайві і ще для кількох спортсменів. Зокрема, для Євгена Гуцола?
Звичайно. Норматив у них досить високий, і атлети намагаються використати всі шанси для потрапляння в Токіо. І це – один з них.
А чого можна очікувати від Вікторії Ратнікової? Вона ще досить молода спортсменка, але ми всі добре пам’ятаємо її результати минулого року, та й ім’я тренера, Костянтина Рурака, говорить саме за себе.
Як мінімум ми від неї чекаємо на найкращий результат сезону. Він майже на сто відсотків гарантує півфінал, а далі буде видно.
У команді в Торунь поїхали ще кілька дебютантів, серед яких Віктор Солянов, Олександр Погорілко, Микита Барабанов… Їхні нормативи вас як головного тренера здивували?
Ці спортсмени показують свій розвиток. Це їхній перший крок у дорослий спорт міжнародного рівня. Поки що рейтинг їхніх результатів у Європі невисокий, але, як я і говорив, сьогодні ціль одна, а завтра вона вже зовсім інша. Тому якщо відповідати на запитання про те, чи здивували вони мене, то ні. Їхній розвиток і поліпшення результатів не було сюрпризом.
Поки що за досвідом їдуть і наші бігуни на 60 метрів. У когось це буде перший досвід, хтось, як Олександр Соколов, уже виступав на такому рівні, але вони всі лише на початку кар’єри.
Бар’єрист Богдан Чорномаз цього року виконав норматив, почав непогано набирати форму, але є одне «але» – його фальстарти. І не лише в Україні. Вони з тренером якось відпрацьовували старт після цих прикрих помилок у Сумах і Белграді?
Будь-який тренер над цим працює, але і спортсмен повинен розуміти, що якщо таке правило існує, потрібно слідкувати за тим, щоб його не порушувати. Потрібно навчитися чекати на вистріл. Зрозуміло, що реакція на нього повинна бути блискавичною, але вибігати раніше не можна. Для того, щоб спортсмени звикли до цього, відпрацювали, ми перед змаганнями в Україні проводимо тренування зі стартерами. Судді, які працюють з апаратурою, і старші тренери пояснюють атлетам, як повинна стояти нога, якою повинна бути реакція на опору. Тому будемо сподіватися, що Богдан цю помилку виправить і зможе показати швидкий час у Торуні.
