Віталій Шафар: «Намахаєшся вилами, натаскаєшся сіна, а потім виходиш і біжиш…»

1387

11:30. Понеділок, 15 серпня. Монументальний Odeonsplatz. Похмуре мюнхенське небо, втім повітря занадто тепле і парке, особливо для бігу на 42км 195м. Впродовж найближчих двох годин 15 з 79-ти учасників чоловічого марафону на чемпіонаті Європи зійдуть з дистанції. Матимуть такі думки й двоє українців, але все ж таки вони фінішують. І нехай далеко не серед перших, але все ж таки дотерплять, аби цього разу перемогти бодай самих себе!

У чоловічому марафоні, який фінішним спуртом виграв господар змагань Ріхард Рінгер з часом 2:10:21, Віталій Шафар (тренер Володимир Рудюк) посів 52 місце. Час сорокарічного представника Волинської області 2:22:42. Але й цьому є свої пояснення.

Якщо відверто, то я розраховував на трохи інший результат, – розповів Віталій Шафар у мікс-зоні. – Перші 5 кілометрів я впевнено тримався у групі, далі ще 5 вдалося не розірвати контакт, але потім стало зрозуміло, що моя сьогоднішня форма не така, як хотілося б. Були моменти і в підготовці, і в зборах. Я навіть не виключаю, що був і Ковід, оскільки один із членів швейцарської збірної, з котрим я тренувався, мав позитивний результат під час нашого спільного збору. Попри це, сьогодні я намагався триматися в групі й 15, і навіть 20 кілометрів, але далі свій фактор зіграла ще й погода.

Насправді, в умовах таких температур і вологості, тут навряд чи хтось розраховував на швидкі секунди (примітка автора: заради справедливості зазначимо, що жоден з учасників чоловічого марафону не встановив у Мюнхені особистий рекорд), але я був налаштований поборотися за високе місце. Тим паче з такою підтримкою по дистанції! Насправді, українців було тут дуже багато. Я постійно чув підбадьорення від людей, котрі прийшли за нас повболівати.

Якщо думати про високий результат, то марафон потрібно проводити за температури 10-12 градусів. Все що вище двадцяти – це вже особливості пристосування кожного атлета зокрема. 25-27 градусів – це вже ненормальні умови. Можливо, потрібно було переносити старт виду на п’яту чи шосту ранку.

Війна в Україні внесла суттєві корективи у Вашу підготовку?

Я впевнений, що війна внесла корективи не лише в нашу підготовку. Вона вплинула й продовжує впливати на усіх українців. Але питання в іншому. Нам допомогали з підготовкою всі!  Хто фінансами, хто зборами, тому закінчувати сезон на цьому я не збираюся. Я хочу довести людям, що вони не дарма вірили в мене. Нехай це буде черговим досвідом у моїй скарбничці. Далі потрібно взяти все найкраще від світових лідерів, кенійських бігунів, додавати своє і використовувати все це надалі в підготовці українських марафонців.

До речі, ви згадали про Кенію. Початок війни в Україні застав вас саме там…

Так, спершу мене запросили туди на один старт, але після нього я залишився там і на збір, аби потренуватися в компанії найсильніших стаєрів світу. Так крихта за крихтою, я збираю свій досвід.

А він у Вас чималий. За плечима вже сорок прожитих років, а статистика говорить, що сьогодні Ви пробігли свій 24-ий марафон у кар‘єрі. Який з усіх пройдений був найважчим?

До речі, вік у марафоні не грає аж таку значущу роль. Сьогодні справа була не в моєму віці. В умовах війни я змушений переїжджати з однієї країни до іншої, дбати про те, аби забезпечити не лише власну підготовку, але й побут своєї родини. Я, приміром, працюю на фермі, щоправда три тижні перед стартом чемпіонату Європи, був просто змушений призупинити цю працю.

Тобто? Ви офіційно працюєте на фермі?

Мене з сімєю прийняла родина швейцарського фермера. Я не можу жити нахлібником. Я щиро хочу віддячити людині за все, що вона для нас робить. Тому разом з ним я збираю сіно, сушу й складаю його звичайними вилами. Потім ми ще й переносимо ці тюки на зберігання. Ось так два-три дні поспіль намахаєшся вилами, натаскаєшся сіна, а потім виходиш і біжиш десятку чи «половинку» (примітка автора: півмарафон), ще й за 1:03:40.

А щодо найважчого марафону, то це було Саппоро, років з десять тому. Це була та ж сама траса, що і й на останній Олімпійських Іграх. Температура повітря вже на страті сягала 26 градусів. Коли я там фінішував за 2:33, то я був найщасливішою людиною лише через усвідомлення того, що це пекло нарешті закінчилося.

Виходить, що для температурного режиму 26 градусів, ви сьогодні встановили особистий рекорд?

Маєте правду. За таких погодних умов це мій найкращий показник.

Що утримувало на дистанції?

Можна назвати чимало факторів, але скажу одним словом: УКРАЇНА! Заради неї я сьогодні не зупинився, заради неї продовжуватиму свою марафонську кар’єру. Трохи відновлюся, і запланую півмарафон, аби відібратися на чемпіонат світу. А далі, хочу зазіхнути і на рекорд України з марафонського бігу. Розміняти 2:06 на цій дистанції абсолютно реально навіть у сорокарічному віці.

Другий з українських марафонців Ігор Гелетій фінішував на 59-ій позиції з часом 2:26:33.

Перші десять кілометрів я тримався не так далеко від лідерів у групі десь десяти атлетів, – аналізує свій сьогоднішній виступ Ігор Гелетій. – Відчуття були досить непогані. Але після 15-ого кілометру мене дуже «затисло» в животі. Можливо, зіграла роль спекотна погода, а, можливо, я просто піддався одному прискоренню групи, до якого не був фізично готовий. Ноги й тіло в один момент стали такі важкі, ніби ватні. Довелося знизити темп. Я зрозумів, що ані на високий результат, ані на високе місце, сьогодні я претендувати не зможу. Наступна моя ціль була – дістатися фінішу за будь-яких обставин.

Як почало тиснути в боці, то довелося й пігулку приймати, просто не зупиняючись, і кілька разів переходити на ходьбу.

Але коли ти виступаєш за країну, що зараз обороняється від ворога зі зброєю в руках, – це найвища мотивація не зупинитися і проявити характер. Ще й підтримка незнайомих людей по дистанції дуже мотивувала. Я розумів, що після такого бігу доведеться відновлюватися досить довго, але я не міг собі дозволити зійти.  

Тим паче, що за сьогоднішніх обставин, моя підготовка була досить непоганою. Останні тренувальні показники красномовно вказували на те, що фізично і функціонально я міг розраховувати у Мюнхені навіть на свій найкращий результат.

Так, це нелегко щодня читати новини з передової й у той самий час зберігати душевний спокій, продовжуючи свою підготовку. Вряди-годи, вдається зосередитися на своїй праці, але далеко не щодня і не на кожному тренуванні. Втім, я прагнув сьогодні зробити все, аби на нашому марафонському фронті якнайкраще захистити честь України.