Марина Бех-Романчук виходить до фіналу стрибків у довжину на чемпіонаті Європи

1157
Фото (c)Getty Images for World Athletics

Кваліфікація жіночих стрибків у довжину на чемпіонаті Європи для українських вболівальників, хоча і закінчилася успішно, але була, як кажуть валідольною. Все ще чинна срібна призерка континентальної першості у цій дисципліні Марина Бех-Романчук у третій спробі приземлилася на позначці свого найкращого результату нинішнього сезону – 6м 87см, автоматично кваліфікувавшись до фіналу з другим найкращим показником. Стрибнути далі вдалося лише чинній чемпіонці Європи та світу, господарці турніру Малайці Міхамбо, котра у другій спробі не дотягла до семиметрової позначки лише один сантиметр.

Втім, у групі А, де саме змагалася хмельницька атлетка, не обійшлося без ексцесів. Мабуть два перші заступи Марини довели нервове напруження до таких позначок, що від коливань енергій почала збоїти навіть техніка. Змагання в секторі були зупинені більше, аніж на 20 хвилин, і здавалося враження, що організатори будуть змушені перенести останню кваліфікаційну спробу в інший сектор. На щастя, переміряти розбіг і проводити нову розминку дівчатам не довелося.

Так, перед третьою спробою в нашому секторі зламалася контрольна камера, – пояснює Марина у мікс-зоні. –  Хвилин сім технічний персонал намагався її налаштувати й лише потім нам повідомили, що налаштування займе ще хвилин десять. Коли сектор відкрили, буквально після кількох стрибків дівчат техніка зазбоїла знову. Тепер вже зламався вітромір. То ж сьогодні я пройшла чи не найкращий урок своєї кар’єри на витримку і концентрацію.

Дякувати Богові, в останній спробі мені вдалося зробити все якісно і бездоганно, виконавши своє перше завдання на Мюнхен.

Здається, це ще й красномовний урок того, що коли ти знаходишся у такій чудовій формі, то автоматичний кваліфікаційний норматив потрібно виконувати з першої спроби.

Не зважаючи на заступи у перших двох спробах, я виконала свої стрибки просто чудово. Технічно я не припустилася жодної помилки. І розбіг, і самі стрибочки були на рівні. Заступи я можу пов’язати з тим, що тут досить швидка доріжка, бо мені довелося чималенько віднести розбіг в порівнянні з моїм звичайним.   

На останніх тренуваннях ми багато працювали над тим, щоб виправити це прокляття заступів. Я доволі непогано відчуваю свій розбіг й одразу можу зрозуміти, що зроблено не так. Але сьогодні за власними відчуттями, я все виконувала правильно і якісно, тому доводилося підходити за консультаціями до тренера. Втім, зараз найголовніше, що ми впоралися з кваліфікацією, й я можу спокійно продовжувати змагання.

Яких емоцій більше після сьогоднішньої кваліфікації? Злості, що не вдалося все зробити одразу, чи задоволення від того, що кваліфікація все ж таки пройдена та ще й із найкращим показником сезону?

Звичайно, приємно, що все вдалося. Але вже завтра у мене другий день змагань і наступна кваліфікація. Чемпіонат у Мюхнені для мене буде надзвичайно насиченим, тому всі емоції потрібно направляти у правильне русло.

Після двох перших заступів не було відчуття внутрішньої паніки?

Паніки точно не було, але думки про те, як зробити останню спробу якісно, постійно переливалися в голові, щоб не перетиснути себе і не зіпсувати стрибок психологічно. Адже фізично, як ви бачите, я готова на високі результати. Проскакували такі думки, невже знову буде так, як в Амстердамі 2016? Допуститися тієї ж помилки мені аж ніяк не хотілося. Легкий мандражик був присутній, але я намагалася сконцентруватися на технічних деталях. Та й дівчата в секторі підтримували мене неймовірно. Коли я готувалася до останньої спроби, мені суперниці просто викрикували в спину «Марина, давай!» Надзвичайно приємно мати в секторі таку круту дружню атмосферу, не зважаючи на наше принципове спортивне суперництво.

Марино, наскільки я знаю, з технічними паузами в секторі також впоратися може не кожен. Адже коли ти знаєш, що ось за хвилину-дві твоя спроба, то тіло автоматично налаштовується на вибух. Та коли ти змушений чекати наступної спроби 20 хвилин, завести цю пружину знову не так вже й легко.

Моя особиста думка, що якщо ти готовий до далеких стрибків, то твій організм фізично може впоратися з будь-якими стресовими ситуаціями. Все впирається в ментальність, підсвідомість і в те, як ти відреагуєш на все, що відбувається у секторі. Величезна частина кожного спортивного результату залежить від «голови».

Я завжди вважала, що у фіналі будь то чемпіонату світу чи Європи, приблизно 5-6 дівчат готові на однаковий результат. Звичайно, інколи бувають фаворити, які вочевидь, сильніші всіх на голову, але якась кількість суперниць може боротися сантиметр в сантиметр. Ось тут вже починає грати роль ментальна готовність чи психологічний стан. Все вирішить те, наскільки морально ти можеш впоратися з тиском, мандражем чи непередбачуваними ситуаціями. Згадайте, приміром щільність результатів після третього місця на минулому чемпіонаті світу в Юджині. Багато хто був на піку форми. Івана Шпанович, приміром, та й я була готова класно, але ж ми чомусь з нею виявилися слабшими за тих, хто дістався п’єдесталу. Чому? Не виключаю, що ми програли психологічно. Я вже це взяла до уваги і рухаюся далі.

Фінал жіночих стрибків у довжину на мультиспортивному чемпіонаті Європи в Мюнхені за участю Марини Бех-Романчук відбудеться в четвер, 18 серпня о 20:58 (21:58 за Київським часом)

Але вже завтра, 17 серпня о 12:35 (13:35 за Київським часом) хмельничанка боротиметься за вихід до фіналу с кторі для потрібного стрибка.