Місяць у Харкові, а потім безпечний збір у Болгарії, проте з тренуваннями в режимі онлайн. Все це в сукупності з відсутністю змагальної практики на міжнародних стартах, звісно, не додавало оптимізму українському дискоболу Микиті Нестеренку перед чемпіонатом Європи. Проте, вирушаючи в Мюнхен, атлет як мінімум сподівався показати свої результати, які, цілком можливо, могли б навіть забезпечити йому участь у фіналі. Проте реальність суттєво відрізнялася від очікувань. 57.59 м залишили Микиту поза межами фіналу й лиш додали гіркоти цьому факту.
Коли почалася повномасштабна війна в Україні, ви ж досить довго залишалися в Харкові, чи не так?
Ми там були впродовж місяця. Ніяк не міг наважитися на виїзд, адже ми не знали, наскільки це небезпечно. У мене сім’я, маленька донька. Але потім все ж ризикнули. Побули якийсь час у Дніпрі, а далі через Київ, Хмельницький поїхали в Болгарію.
Дуже вдячний Європейській легкій атлетиці та Федерації легкої атлетики Болгарії за те, що надали й мені, й моїй сім’ї можливість виїхати в безпечне місце. Звісно, як і кожному, складно тренуватися й змагатися, коли багато рідних залишилися в Україні: по лінії дружини – в Харкові, по моїй – в Дніпрі. Тренер теж в Україні. Але я мав можливості для підготовки й міг зробити більше, от тільки вже нічого не зміниш.
Те, що тренера не було поряд, відіграло роль у сьогоднішньому результаті?
Поза будь-яким сумнівом. Така робота повинна бути. Візьміть будь-якого спортсмена, навіть Крістьяна Чеха. Якщо його залишити на пів року тренуватися самого, то він ще якийсь час пометає на тому, на що його готували, а потім його результати почнуть також поступово падати.
Потрібно, щоб тренер він слідкував за кожним елементом, щоб ми разом напрацьовували все, тоді це втілиться в результат і прийде впевненість. А так я вийшов у сектор, як деякі тварини виходять на лід.
Якщо фізично я зараз готовий дуже сильно, то технічно все опустилося до такої мірі, що словами описати складно. Виходжу в сектор і хвилююся за те, що не запустити, щоб руку не підняти, застискаюся.
Одна справа виступати в Україні чи Болгарії, де немає настільки сильних суперників, і зовсім інша – виходити в сектор зі спортсменами високого рівня. Змагальної практики на міжнародному рівні було небагато, тож найменший тиск ззовні – й все вдається вже зовсім не так, як мало б бути.
Хоча водночас не можу сказати, що наявність сильних суперників на мене тиснула. Я сам себе задавив, адже метати 62-63 метри я точно був готовий і з таким результатом навіть був би шанс потрапити у фінал. От тільки що б це мені дало крім упевненості в собі на майбутнє? На мої позиції у фіналі навряд чи це сильно вплинуло б. Там четверо-п’ятеро атлетів метають 70 метрів. На цей момент мені б там не було чого робити.
А чому тренер не поїхав з вами?
Він працює в коледжі в Дніпрі, у нього є група діток, яку теж потрібно готувати. Він уже у віці, тож йому не так уже й легко виїжджати зараз за кордон. І він би, крім усього іншого, не залишив сім’ю.
Але попри все я вів цей рік у хорошому режимі, тому засмучений сьогоднішнім результатом. Плюс з усіх боків тисне те, що відбувається, тисне фінансовий аспект й багато інших факторів.
Де зараз ваші дружина й донька?
Залишилися в Болгарії, адже їхати в країну небезпечно. Крім того Катя влаштувалася працювати в гуманітарному центрі й допомагає з тренуваннями футболістам.
Після Мюнхена повернетеся до них?
Ні, хочу побути хоч трішки вдома. Буду в Дніпрі, не Харкові. У мене вже мозок плавиться перебувати весь час на зборі. Ти весь час тільки те й робиш, що їздиш то на стадіон, то зі стадіону. Тому хочу відвідати батьків, трішки перезавантажитися, а далі будемо дивитися по ситуації. Якщо зроблять перепустку, то поїду готуватися до нового сезону.
А якщо не зроблять? Готові воювати або залишитися в Україні?
Ніж так виступати, краще бодай якусь користь приносити. Але я в Дніпрі працюю в Коледжі фізичної культури тренером. Тож було б добре, коли повернуся, все ж готувати молоде покоління атлетів і самому готуватися до наступного сезону. Зокрема, й психологічно, адже складно прийняти й зрозуміти результати до 60 метрів, коли ти маєш фізичну підготовку для метання на 65-67 метрів.