Ярослава Магучіх: «Цей діамант такий же важкий, як і весь мій сезон»

1439
Фото (с)Weltklasse Zuerich/Patrick Krämer

Золото чемпіонату світу в приміщенні, срібло чемпіонату світу просто неба, золото чемпіонату Європи, особистий рекорд просто неба, повторення рекорду України, спроба побити світовий рекорд і тепер перемога зі стрибків у висоту у фіналі «Діамантової ліги». Хтось про таке може лише мріяти, але українка Ярослава Магучіх зуміла все це втілити в життя у 2022 році.

У фіналі «Діамантової ліги» в Цюриху вона впевнено перемогла й завершила сезон ще одним стрибком вище двох метрів – 2.03 м.

– Коли йшли на фінал «Діамантової ліги», ми з тренеркою, Тетяною Степановою, говорили про те, що це заключний старт сезону, потрібно його гарно завершити й потім готуватися до наступного, – говорить Ярослава Магучіх після перемоги.

Гарно – це перемогою?

Так! Тому що кожна перемога зараз – це для наших людей, для України. Я знаю, що багато хто з них дивився ці змагання, підтримував мене, писав, що вірить у мене і я все зможу.

Звісно, хотілося стрибнути вище, але я витратила багато енергії до того, коли 1.97 метрів подолала з другої спроби й 2.03 з третьої. Якщо ти хочеш високо стрибати, таких помилок припускатися не можна. Але я завершила сезон стрибком вище двох метрів і я маю діамант. І знаєте, коли взяла його до рук, відчула, наскільки він важкий, ніби весь мій сезон. Тому я дуже щаслива, що перемогла тут і повезу цей трофей додому, в Україну!

Після етапу в Брюсселі світові ЗМІ вибухнули новинами про те, наскільки близькими ви були до світового рекорду і як давно світ не бачив таких спроб на 2.10 метрів…

Я обожнюю атмосферу в Брюсселі. Я добре там стрибала минулого року, цього встановила особистий рекорд. 2.05 метрів. І це той стадіон, на якому я спробувала 2.10. У першій спробі я збила планку ліктем. Я вперше так зробила, й коли падала на мат, навіть сміялася. Але я дуже щаслива, що спробувала цю висоту, бо я відчула й повірила, що можу стрибнути.

А до цього ви не вірили?

Вірили, але ж ми не пробували. А тут я усвідомила, що мені це дійсно під силу і я можу стрибати навіть вище, ніж на 2.10. Потрібно тренуватися. У нас у планах трішки підкоригувати техніку, а саме розбіг. Тому зараз можна буде трішки відпочити – й потім знову в бій.

Цього сезону я й перемагала, й показувала високі результати, але водночас і припускалася деяких помилок. Але я ще досить юна, мені лише виповниться 21 рік. І ми з тренеркою все усвідомлюємо, знаємо, куди нам рухатися далі. Та й без помилок немає життя, на них ми вчимося. Тож йдемо далі, щоб стрибати ще вище.

На фінал «Діамантової ліги» вас знову приїхала підтримати мама, чи не так?

Так, Puma, яка дуже допомогла українським атлетам після початку повномасштабної війни, виділила нам машину, на якій ми всі разом сюди й приїхали. Така підтримка дуже важлива для мене.

Це вже треті змагання, які відвідала моя мама. Раніше вона дуже боялася дивитися змагання з моєю участю, адже вона мама й хвилюється за мене. Проте після етапу «Діамантової ліги» в Польщі й чемпіонату Європи їй сподобалося й вона вже навіть сама запитувала, чи ми візьмемо її на фінал.

Завдяки вашій перемозі в Мюнхені кількома тижнями раніше на наступному чемпіонаті Європи нашу країну зможуть представити чотири стрибунки у висоту. Чи значить це, що тепер на чемпіонаті України можна буде трішки розслабитися в боротьбі за місце в команді?

Ні, от на чемпіонаті України точно розслаблятися не можна. Я завжди кажу, що це міні чемпіонат Європи, з огляду на те, на яких висотах ми завжди змагаємося. Це такий high level, що ти там теж мусиш завжди показувати високі результати й стрибати.

У нас підростає ще кілька сильних стрибунок у висоту, серед яких Марина Ковтунова, яка зараз тренується разом з вами. Могли б трішки більше розповісти, як вам працюється разом?

Марина з Маріуполя, й у неї був інший тренер. Але коли почалася війна, з нею не було зв’язку впродовж восьми днів, які вона провела у підвалі. Але зрештою вдалося зв’язатися з нею. На щастя, вони з мамою змогли вибратися з Маріуполя й прилетіти до нас у Німеччину, де їм уже також допомогла Puma.

Насправді, я дуже рада, що тепер вона є в нашій групі. Стрибки у висоту – це дуже класно. Але коли ти тренуєшся сама, без інших дівчат, буває і нуднувато трішки. Іра Геращенко, приміром, тренується разом з Юлею Левченко. І от тепер ми разом з Мариною, і це круто. Вона ще юна, але у неї все попереду і я бачу в ній майбутнє.