Куртка в крові, роздертий палець, але максимально зібраний і водночас розслаблений – таким вийшов до журналістів новоспечений фіналіст чемпіонату Європи в приміщенні штовхальник ядра Роман Кокошко.
Для когось шлях Кокошка до фіналу чемпіонату Європи може здатися стрімким. Хтось вважатиме подолання ним кваліфікаційного бар’єра сенсацією. Проте ті, хто слідкує за виступами Романа, знає, що цей шлях був поступовим, а фінал жодним чином не назвеш випадковим. Ба більше, до Стамбула українець приїхав у статусі одного з лідерів змагань.
Цього сезону Роман кілька разів бив особистий рекорд, довівши його до 21.66 м. І на цьому зупинятися не планує. «Ми ж для того й працюємо, щоб поліпшувати результат. Є відчуття польоту й самого руху. План – 21.85, але хочеться 22», – говорить він.
Кокошко почав кваліфікацію зі штовхання ядра з 20.43 м. Власне, ця спроба була єдиною результативною для нього цього вечора, адже дві наступні летіли в сітку. Проте цього цілком вистачило для того, щоб вийти до фіналу в числі перших восьми.
– Був упевнений у тому, що залізно потрапляю до вісімки, – сказав після кваліфікації учень Володимира Зінченка. – 20.43 метрів мало вистачити. Хотілося покращити позицію, щоб бути ще впевненішим і спокійнішим, але по ходу змагань зрозумів, що все має скластися добре.
Дві спроби в сітку. В чому причина?
Не докрутив. Потрібно дати більше імпульсу з ніг. Насправді, були б ми на стадіоні, ядро не вилетіло б за сектор, адже «вуса» розходяться в сторони, а в приміщенні їх обрізають. І це те, за що я не люблю зимові змагання. Але всі в однакових умовах, хлопці теж били по сітці.
Такі недокрути – це те, що є вашою особливістю, чи все ж ті огріхи, які потрібно виправляти, щоб ядро не лише в сектор летіло, а й ще далі?
Це нюанс техніки й той момент, який потрібно поліпшувати. Я б’ю трішки праворуч, а потрібно штовхати чітко в центр. Основний двигун у нашому русі – це таз, і коли виходить так, що він залишається позаду, ядро летить убік.
Це перший сезон, коли ви приїхали на змагання в статусі одного з лідерів. З якими думками й відчуттями виходили на старт?
Сергій Захарченко, журналіст Суспільного, показав мені відео, на якому я танцюю. От приблизно так і намагався триматися весь час – максимальний релакс і думки не про те, куди полетить ядро, а як правильно зробити спробу.
Плюс з кожним роком все більше розумію, що і як потрібно робити. В перші роки, й це найжахливіше, я виходив у сектор і не розумів, що робити. Стрес, десь щось не так складається, ніжка не туди пішла, ручка загуляла – і все ламалося. Я не розумів, як це виправити. Зараз штовхнув, послухав внутрішні відчуття, зрозумів, що не так зробив, і вніс корективи.
А такий ваш статус був однією з причин, чому вирішили приїхати пізніше, ніж більша частина команди?
Так. На комерційні старти ми приїжджаємо ввечері, ночуємо й наступного дня штовхаємо. Так само й на тренуваннях виводимо алгоритми. Якби приїхав раніше, спілкувався б зі спортсменами, адже цього не уникнеш. Ми завжди розповідаємо щось один одному, а це емоційно виснажує. Тому приїхав, кваліфікувався, попереду фінал і 4 березня додому, адже за лічені дні, 11-12 березня, у нас Кубок Європи з метань у Лейрії, тому потрібно їхати, щоб встигнути відновитися.
Фінал у змаганнях зі штовхання ядра серед чоловіків уже 3 січня. Трансляція змагань – на місцевих телеканалах і сайті Суспільного. Розклад і всі результати – ТУТ.
