«У той момент, коли спортсмен ловить зірку, він припиняє бути спортсменом». Такі слова сказав Роман Кокошко напередодні фіналу зі штовхання ядра на чемпіонаті Європи в приміщенні.
Після фіналу Роман сяяв, немов найяскравіша зірка на нічному небі, проте зірковості при цьому й справді не піймав. Але пишатися йому було чим.
Штовхнувши ядро в першій спробі на 21.23 м учень Володимира Зінченка захопив проміжну першу позицію, проте по ходу змагань опустився на четверту. Доля медалі для українця вирішилася в заключній спроби, коли він не лише вийшов на третю сходинку, а й установив національний рекорд – 21.84 м.
Попередній рекорд тримався з 1999 року, коли 21 лютого в Броварах Олександр Багач штовхнув ядро на 21.83 м.
«Знав і відчував, що мені під силу встановити національний рекорд, але думав, що це станеться пізніше. По ходу змагань, десь після третьої-четвертої спроби побачив, що маю реальні шанси зачепитися за трійку, й саме це стало моїм основним завданням на той момент, – говорить Роман Кокошко. – Коли в шостій спробі побачив результат на табло, моєму щастю не було межі. У мене були різні періоди в кар’єрі, але щасливий, що зміг подолати всі перешкоди й бути сьогодні тут, з цією медаллю для нашої країни».
***
Ще один рекорд, світовий, цього разу встановила п’ятиборка бельгійка Нафіссату Тіам. Атлетка побила досягнення Наталії Добринської (5013 очок), яке трималося з 2012 року й було показане нею також тут.
«Я відчувала, що мій рекорд поб’ють. Власне, саме тому я сьогодні тут, – говорила після завершення змагань Наталія Добринська, яка приїхала до Стамбула, щоб підтримати дівчат. – Одинадцять років ніхто не міг подолати межу в 5000 очок, сьогодні ж одразу дві спортсменки побили мій рекорд. Нафі дуже досвідчена атлетка, вона йшла до цього досить довго. Адріанна Сулек не має стільки досвіду, але має сильний характер. Я рада, що все так сталося, адже це значить, що наш вид розвивається! І тепер сума світового рекорду має такий гарний вигляд – 5055.
Дуже вболівала за нашу Юлію Лобан. Прикро, що у неї не все склалося зі стрибків у довжину, адже до цього вона посідала п’яту позицію. Але вірю в те, що високі результати у Юлі попереду».
Тіам за сумою п’яти видів набрала 5055 очок, Сулек – 5014. По видах атлетки показали такі результати:
Тіам: 60 м з/б – 8.23 с, висота – 1.92 м, ядро – 15.54 м, довжина – 6.59 м, 800 м – 2:13.60 хв
Сулек: 60 м з/б – 8.21 с, висота – 1.89 м, ядро – 13.89 м, довжина – 6.62 м, 800 м – 2:07.17 хв
Третьою стала ще одна бельгійка Ноор Відтс (4823).
Юлія Лобан подолала 60 метрів з бар’єрами за 8.56 секунд, стрибнула у висоту на 1.77 м і штовхнула ядро на 14.51 м. У вечірній програмі вона настрибала на 5.38 м у довжину й пробігла 800 метрів за 2:33.25 хв.
«Ранкова програма почалася добре. Якщо говорити про стрибки у висоту й штовхання ядра, то навіть краще, ніж я сподівалася. Але ввечері… Розуміла, що можу нарешті виконати норматив міжнародника, й дуже цього хотіла. Можливо, занадто хотіла. Зрештою, що б я не намагалася зробити в секторі для стрибків у довжину, мені це не вдалося, – розповідає Юлія Лобан. – До заключного виду залишалося не так багато часу і я взагалі не могла зупинити сліз. Ви навіть не уявляєте, яким був мій розпач. Я цілком могла бути в першій шістці-сімці. Було бажання не продовжувати змагання, але сходити – не в моїх правилах, тому вирішила все ж пробігти 800 метрів, навіть якщо нешвидко.
Ще потрібен час, щоб прийти в себе й усвідомити все, що сталося. Бо, відверто кажучи, після фінішу хотілося все кинути й зосередитися на одному виді. Але ні, так просто я здаватися не буду».
***
Для подолання кваліфікації зі стрибків у висоту атлетам вистачило 2.19 метрів. Серед тих, кому це вдалося, був і українець Андрій Проценко.
«2.19 – не надто високо, тому не поспішав розслаблятися. Розумів, що може бути більше, ніж вісім атлетів, які їх подолають, і тоді потрібно було б бути зібраним, щоб стрибати далі, – говорить Андрій Проценко. – Я розбігаюся з іншого боку, ніж більшість учасників, і зіштовхнувся з тим, що починав бігти по дереву, а потім переходив на бетон. Це дуже дивні відчуття. До того ж сектор стояв не перпендикулярно. Знову ж – добре, що вгадав з кутами, що, на мою думку, вдалося не всім і саме в цьому я вбачаю те, що хлопці показали цього вечора не надто високі результати».
Можливо, це зіграло роль і у виступі Вадима Кравчука. У нього досвіду не так багато, тож, відчути, що саме не так, йому було ще складно. Але усвідомлення того, що щось не так, як зазвичай, переслідувало його ще з розминки. До того ж сезон у Вадима був надскладним. Власне, останні два. Час, проведений у ЗСУ, а згодом – серйозна хвороба дружини його тренера. Це не могло не вплинути на тренувальний процес. Але попри все Кравчук розраховував стрибнути вище.
«Я максималіст, і коли не вдається те, що планував, для мене це дуже боляче, – сказав він. – Але якщо в мене сьогодні не склалося, то я радий, що склалося в мого друга – Романа Кокошка. Він подолав такий складний шлях на шляху до цієї медалі й рекорду, й він дійсно на це заслужив. Дуже щасливий за нього».
Увесь розклад, стартові протоколи й результати в режимі онлайн
