Стамбул-2023: день рекордів і медаль Романа Кокошка

882
Фото (с)Ulf Schiller

«У той момент, коли спортсмен ловить зірку, він припиняє бути спортсменом». Такі слова сказав Роман Кокошко напередодні фіналу зі штовхання ядра на чемпіонаті Європи в приміщенні.

Після фіналу Роман сяяв, немов найяскравіша зірка на нічному небі, проте зірковості при цьому й справді не піймав. Але пишатися йому було чим.

Штовхнувши ядро в першій спробі на 21.23 м учень Володимира Зінченка захопив проміжну першу позицію, проте по ходу змагань опустився на четверту. Доля медалі для українця вирішилася в заключній спроби, коли він не лише вийшов на третю сходинку, а й установив національний рекорд – 21.84 м.

Попередній рекорд тримався з 1999 року, коли 21 лютого в Броварах Олександр Багач штовхнув ядро на 21.83 м.

«Знав і відчував, що мені під силу встановити національний рекорд, але думав, що це станеться пізніше. По ходу змагань, десь після третьої-четвертої спроби побачив, що маю реальні шанси зачепитися за трійку, й саме це стало моїм основним завданням на той момент, – говорить Роман Кокошко. – Коли в шостій спробі побачив результат на табло, моєму щастю не було межі. У мене були різні періоди в кар’єрі, але щасливий, що зміг подолати всі перешкоди й бути сьогодні тут, з цією медаллю для нашої країни».

***

Ще один рекорд, світовий, цього разу встановила п’ятиборка бельгійка Нафіссату Тіам. Атлетка побила досягнення Наталії Добринської (5013 очок), яке трималося з 2012 року й було показане нею також тут.

«Я відчувала, що мій рекорд поб’ють. Власне, саме тому я сьогодні тут, – говорила після завершення змагань Наталія Добринська, яка приїхала до Стамбула, щоб підтримати дівчат. – Одинадцять років ніхто не міг подолати межу в 5000 очок, сьогодні ж відразу дві спортсменки побили мій рекорд. Нафі дуже досвідчена атлетка, вона йшла до цього досить довго. Адріанна Сулек не має стільки досвіду, але має сильний характер. Я рада, що все так сталося, адже це значить, що наш вид розвивається! І тепер сума світового рекорду має такий гарний вигляд – 5055.

Дуже вболівала за нашу Юлію Лобан. Прикро, що у неї не все склалося зі стрибків у довжину, адже до цього вона посідала п’яту позицію. Але вірю в те, що високі результати у Юлі попереду».

Тіам за сумою п’яти видів набрала 5055 очок, Сулек – 5014. По видах атлетки показали такі результати:

Тіам: 60 м з/б – 8.23 с, висота – 1.92 м, ядро – 15.54 м, довжина – 6.59 м, 800 м – 2:13.60 хв

Сулек: 60 м з/б – 8.21 с, висота – 1.89 м, ядро – 13.89 м, довжина – 6.62 м, 800 м – 2:07.17 хв

Третьою стала ще одна бельгійка Ноор Відтс (4823).

Фото (c)Ulf Schiller

Юлія Лобан подолала 60 метрів з бар’єрами за 8.56 секунд, стрибнула у висоту на 1.77 м і штовхнула ядро на 14.51 м. У вечірній програмі вона настрибала на 5.38 м у довжину й пробігла 800 метрів за 2:33.25 хв.

«Ранкова програма почалася добре. Якщо говорити про стрибки у висоту й штовхання ядра, то навіть краще, ніж я сподівалася. Але ввечері… Розуміла, що можу нарешті виконати норматив міжнародника, й дуже цього хотіла. Можливо, занадто хотіла. Зрештою, що б я не намагалася зробити в секторі для стрибків у довжину, мені це не вдалося, – розповідає Юлія Лобан. – До заключного виду залишалося не так багато часу і я взагалі не могла зупинити сліз. Ви навіть не уявляєте, яким був мій розпач. Я цілком могла бути в першій шістці-сімці. Було бажання не продовжувати змагання, але сходити – не в моїх правилах, тому вирішила все ж пробігти 800 метрів, навіть якщо нешвидко.

Ще потрібен час, щоб прийти в себе й усвідомити все, що сталося. Бо, відверто кажучи, після фінішу хотілося все кинути й зосередитися на одному виді. Але ні, так просто я здаватися не буду».

***

Для подолання кваліфікації зі стрибків у висоту атлетам вистачило 2.19 метрів. Серед тих, кому це вдалося, був і українець Андрій Проценко.

«2.19 – не надто високо, тому не поспішав розслаблятися. Розумів, що може бути більше, ніж вісім атлетів, які їх подолають, і тоді потрібно було б бути зібраним, щоб стрибати далі, – говорить Андрій Проценко. – Я розбігаюся з іншого боку, ніж більшість учасників, і зіштовхнувся з тим, що починав бігти по дереву, а потім переходив на бетон. Це дуже дивні відчуття. До того ж сектор стояв не перпендикулярно. Знову ж – добре, що вгадав з кутами, що, на мою думку, вдалося не всім і саме в цьому я вбачаю те, що хлопці показали цього вечора не надто високі результати».

Можливо, це зіграло роль і у виступі Вадима Кравчука. У нього досвіду не так багато, тож, відчути, що саме не так, йому було ще складно. Але усвідомлення того, що щось не так, як зазвичай, переслідувало його ще з розминки. До того ж сезон у Вадима був надскладним. Власне, останні два. Час, проведений у ЗСУ, а згодом – серйозна хвороба дружини його тренера. Це не могло не вплинути на тренувальний процес. Але попри все Кравчук розраховував стрибнути вище.

«Я максималіст, і коли не вдається те, що планував, для мене це дуже боляче, – сказав він. – Але якщо в мене сьогодні не склалося, то я радий, що склалося в мого друга – Романа Кокошка. Він подолав такий складний шлях на шляху до цієї медалі й рекорду, й він дійсно на це заслужив. Дуже щасливий за нього».

Увесь розклад, стартові протоколи й результати в режимі онлайн