Ярослава Магучіх, стрибнувши у висоту на 1.98 метрів, захистила титул чемпіонки Європи в приміщенні й принесла Україні перше золото в Стамбулі.
«Щаслива, що змогла захистити титул, але, звісно, це не той результат, на який розраховувала в зимовому сезоні. Ну що ж, залишимо це на літо, – говорить Ярослава Магучіх після перемоги. – Після кваліфікації зробили висновки й вирішили все ж починати з 1.91, тому що вилітаю високо й збиваю планку на менших висотах. Не хотілося повторення цього у фіналі – бо й собі нерви попсувала, й теренрці, й уболівальникам, і моєму тату, який є одним з моїх найпалкіших фанатів.
У мене запитували, чому після 1.98 метрів на моєму обличчі не побачили особливих емоцій. Насправді, я ж налаштовувалася стрибати вище, тому намагалася бути максимально зібраною. Але якщо на всіх висотах до двох метрів я все робила чітко на розбігу, то на 2.03 збилася. На розбігу потрібно все робити спокійніше, легко, я б навіть сказала, певною мірою на релаксі. Ти знаєш, що робиш; не варто думати, що це 2.03, й витрачати зайві сили й емоції в тих моментах, де це не потрібно.
Звісно, я мрію встановити світовий рекорд, була дуже близька до цього в Брюсселі минулого року й це моя мета. Але я виграла золото для України й безмежно щаслива. Я знову співала гімн, світ знову бачив наш прапор. Це все для нашої країни, для наших людей!
Я дуже рада, що Катя Табашник виграла медаль. Вона її заслужила, вистраждала. Стільки йшла до неї! У Юлі Левченко теж були складні сезони, вона гарно стрибала й теж заслужила бути на п’єдесталі. Й вона була так близько… Дуже прикро.
Ще я дуже вдячна організаторам за те, що вони все ж провели цей чемпіонат – найважливіший старт сезону для атлетів. Розумію, наскільки їм було складно, особливо в емоційному плані. Але вони зробили це. Й уболівальники, які прийшли на трибуни, сподіваюся, отримали задоволення й бодай трішки позитиву в цей складний час для їхньої країни».
Тетяна Степанова, тренерка Ярослави Магучіх: «Мені дуже сподобалися стрибки Ярослави, але тренер завжди хоче більше. Є технічні помилки, над якими треба попрацювати. Але я вже вся в думках щодо того, що робити далі.
Коли лунав гімн України, сльози були на очах. Зараз відчуваю кожне його слово з новою силою. І дуже хочеться, щоб війна нарешті закінчилася, люди не гинули й ми перемогли. Дякуємо Збройним силам України, які боронять нашу землю. Без них би нас тут не було. Й ми робимо й робитимемо все від нас залежне, щоб український гімн лунав на всіх змаганнях і надалі.
І я також вдячна організаторам за те, що змагання відбулися. Ми знаємо, як це складно. Але такі чемпіонати несуть позитив, життя продовжується і ці моменти мають бути».
Ярослава Магучіх і Тетяна Степанова після чемпіонату повертаються в Бельгію, де тренуються з початку року. А вже за кілька днів вирушать на збір до Іспанії, де почнуть підготовку до літнього сезону.
