10-11 жовтня в Бергамо зібралися фахівці зі спринтерського бігу з різних куточків світу, щоб взяти участь у міжнародній конференції Speed Festival. Серед спікерів були, зокрема, тренери рекордсменки світу з бігу на 100 метрів з бар’єрами Массай Рассел та чотириразової чемпіонки Європи британки Емі Гант. До цієї компанії організатори запросили долучитися також українку, призерку Олімпійських ігор з естафетного бігу 4х400 метрів, олімпійську фіналістку та багаторазову призерку чемпіонатів Європи з бігу на 400 метрів з бар’єрами, а нині головну тренерку з резерву Анну Рижикову.
Рижиковій запропонували розповісти учасникам заходу про шлях від однієї з найкращих легкоатлеток світу до посади головної тренерки. Проте представлення почалося з розповіді модератора про інший шлях – той, який Анна подолала з України, щоб мати змогу виступити на конференції, і той, який українські атлети й тренери змушені постійно долати, щоб мати змогу взяти участь у міжнародних змаганнях та інших подіях.
«Коли модератор мене представляв, то сказав, звідки я і який шлях нам через війну доводиться долати, щоб дістатися інших міст і країн. І в цей момент всі встали й почали аплодувати. Це було настільки щиро, що у мене сльози на очі навернулися, – ділиться Анна Рижикова. – Після цього дуже багато людей підходили, підтримували, говорили, як вони пишаються українцями.
У своїй доповіді я не піднімала тему війни окремо, проте це наші реалії і я говорила про них як факт, пояснювала особливості роботи з атлетами в цих умовах. І, схоже, це й вплинуло на те, що потім люди самі підходили й розпитували про те, що відбувається».
«Щодо теми доповіді, то мені запропонували порівняти свій досвід як спортсменки та як головної тренерки, – продовжує Рижикова. – Тому я вирішила розповісти про вплив тренера на спортсмена й зробити це більше з психологічної точки зору. Я навела приклад співпраці з моїм тренером, Володимиром Кравченком; згадала ситуації, які у нас були, як ми разом вчилися, коли я зростала як спортсменка, а він – як тренер. Тобто я розповіла про нашу дуже довгу спортивну кар’єру й про те, як зараз працюю з юнаками і юніорами, про їхні потреби, на що звертаю увагу.
Ця тема дуже відгукнулася учасникам: після виступу до мене підходили багато хто з них, ставили різноманітні питання, розповідали про свій досвід і особливості співпраці з молоддю у своїх країнах».
Рижиковій вдалося поспілкуватися з колегами, які працюють з юнаками та юніорами в інших країнах, зокрема, у Великій Британії. А також уже в ролі учасниці послухати доповіді фахівців зі спринту та ознайомитися з новими дослідженнями й розробками.
Джо Браун, приміром, виступала зі схожою лекцією, як в Україні, але більш розширеною.
«Її дуже цікаво слухати, вона надзвичайно крута лекторка, дуже доступно й зрозуміло все пояснює й показує. Вона так дає знання, що навіть без великого бекграунду ти можеш їх одразу використовувати, – говорить Анна Рижикова. – Так само, як і Марко Айрале, тренер Емі Гант. Ми з ним були знайомі й раніше, оскільки мали з Емі спільного менеджера, тож перетиналися на різноманітних змаганнях.
Цього разу ми теж багато спілкувалися, також після його лекції. Марко дуже відкритий, готовий ділитися інформацією і відповідати на питання».
Анна Рижикова крім відкритості колег також відзначила вік багатьох з них. Деяким з учасників немає і 30, але вони вже проводять дослідження, розробляють програми й додатки. Й ця конференція стала наочним прикладом того, що професіоналізм залежить не стільки від віку, скільки від роботи над собою, відкритості до знань та прагнення вчитися й постійно вдосконалюватися.
Серед іншого Рижикова отримала можливість протестувати додаток, який є альтернативою OptoGait та дозволяє виміряти довжину кроку, швидкість реакції опори й багато інших показників.
«Цей додаток розробив ще зовсім молодий хлопець. Ми домовилися, що я протестую його й дам свій фідбек», – додає Рижикова.
Speed Festival став черговою мотивуючою платформою для подальшого розвитку – як особистісного, так і того, яким хочеться ділитися з колегами в Україні.
«Такі конференції дають дуже сильний поштовх і мотивують. Ти бачиш, як люди з різних країн дійсно приїжджають за знаннями, вони читають дослідження, самі їх роблять, ставлять питання. Ти бачиш у них цю жагу до знань. Й дуже хотілося б, щоб у нас удома фахівці теж були відкриті до нового, а також вчили й поліпшували англійську, тим самим відкриваючи собі шлях до міжнародних конференцій, співпраці й новітніх досліджень», – підсумовує Рижикова.
Найближчими днями читайте на сайті ФЛАУ також коментарі учасників конференції Development of Tomorrow’s Champions, яка 10-11 жовтня відбувалася в Люксембурзі.
