Головним українським героєм чемпiонату Європи з легкої атлетики у примiщеннi став чернiвецький бiгун з кiцманськими корiннями iван Гешко, завдяки чиєму трiумфу Україна пiднялася у командному залiку на 8 позицiю. У столицi iспанiї
“Першу в ранзi чемпiона Європи прес-конференцiю iван Гешко дав разом зi своїм наставником Георгiєм Миронюком у залi обласної дирекцiї ВАТ “Укртелеком”, керiвник якої Анатолiй Гогунець пообiцяв встановити чемпiону телефон у чернiвецькiй квартирi.
Головним українським героєм чемпiонату Європи з легкої атлетики у примiщеннi став чернiвецький бiгун з кiцманськими корiннями iван Гешко, завдяки чиєму трiумфу Україна пiднялася у командному залiку на 8 позицiю. У столицi iспанiї вихованець заслуженого працiвника фiзичної культури i спорту Георгiя Миронюка перемiг на короннiй дистанцiї 1500 м з новим рекордом чемпiонатiв Європи – 3.36,70. Причому зробив це, можна сказати, унiкальним способом – лiдируючи майже всю дистанцiю.
Перемогу <накаркали> у Швецiї
Пiвторачку господарi чемпiонату Європи спецiально залишили “на закуску” – цю дистанцiю можна назвати “iспанською”, адже i зимовий, i лiтнiй рекорди Старого Свiту належать саме представникам цiєї країни. Та й яскрава перемога Фермiна Качо на Олiмпiадi-92 досi навiює iспанцям приємнi асоцiацiї. Хоча цього разу шанси молодших колег Качо на перше мiсце були не дуже високими, оскiльки очевидним лiдером зимового сезону є наш спiввiтчизник iван Гешко. Певнi надiї iспанськi стаєри пов’язували з чисельною перевагою у фiналi, де вони утрьох мали намiр “нейтралiзувати” “Українського iвана Грозного”. Хоча в реальнiсть цих задумiв вiрили далеко не всi. Наприклад, виступаючий за шведський клуб “Орiон” титулований орiєнтувальник Юрiй Омельченко пiсля пiвфiнальних забiгiв зателефонував з Карлсроне i “вiдрiзав”: “Гешко – чемпiон Європи. Можете вже написати”. i додав напiвжартома: “Якби приймали ставки, я би поставив на iвана свою мiсячну зарплатню”. Такi ставки в Швецiї не приймали, але моральнi дивiденди чемпiон-орiєнтувальник, звiсно, отримав.
iван не став доводити справу до фiнiшних “розборок”, а з кiнця першої 200-метрiвки захопив лiдерство i вже нiкого не пiдпустив до себе. Причому самотужки вiн примудрився побити i рекорд чемпiонатiв Європи, який протримався 25 рокiв (3.37,54 – Thomas Wessinghage, ФРН).
Виграв, бо хоче бут старшим лейтенантом
iспанське трiо, звiсно, намагалося не вiдпускати нашого земляка далеко, сподiваючись наздогнати його на фiнiшному вiдрiзку. i поки Хiгуєра тримався на “наздоганяючiй” вiдстанi, на душi, чесно кажучи, було тривожно. Зараз дуже цiкаво було дiзнатися, що вiдчував у тi хвилини наставник iвана Георгiй Миронюк, який спорстерiгав за перипетiями боротьби з трибуни.
– А чого хвилюватися – кенiйцiв-то не було, – вiджартувався Георгiй Георгiйович. – Хоча в Європi тепер не гiрше бiгають, нiж африканцi. Тi ж iспанцi доволi сильнi. iван за будь-яких умови мав би виграти. Цiєї зими вiн лише 0,6 секунди не дотягнув до рекорду Європи, але спорт є спорт… Боявся, щоби десь не пiдставили його. Три рази допiнг-контроль проходив. Почали психологiчно тиснути. Дуже хотiли золоту медаль на 1500 м. Думали, що iван не приїде на чемпiонат Європи, бо спершу ми не планували там стартувати, а передумали вже по ходу сезону. iван вирiшив бiгти, бо хоче отримати старшого лейтенанта (СБУ – Г. М.). Я старший матрос, а вiн хоче бути старшим лейтенантом (смiється – Г. М.). Перед фiналом спiлкувалися, iван каже: “Може, побити рекорд чемпiонатiв Європи?” Я й вiдповiв: “Як хочеш бiгти на рекорд, тодi одразу стаєш i молотиш на повну силу”. А якщо продовжити про вiдчуття. Я завжди мрiяв, щоби мiй учень виграв змагання i на його честь лунав гiмн України. Пiд час церемонiї нагородження я стояв поруч з лiкарме збiрної. Чесно кажучи. Ми обидвоє просльозилися.
Буковинським красуням присвячується…
Сам iван, перш нiж говорити про деталi iспанського трiумфу, наголосив на тому, що присвячує перемогу жiночому святу. А точнiше – “найгарнiшим у свiтi буковинським жiнкам”.
– Твiй несподiваний тактичний хiд ви з тренером напевне обговорили заздалегiдь?
– Ми ж не перший рiк у спортi. У мене було два варiанти – або застосувати довгий фiнiш (метрiв за 800-700), або “задавити” iспанцiв темпом. Я почувався у вiдмiннiй формi, тож коли побачив, що почали повiльно, наприкiнцi першої 200-метрiвки вирiшив вийти вперед. iспанець навiть намагався лiктем затримати при входi у вiраж. Вони не очiкували, що я так рано вийду у лiдери. Я з кожним колом нарощував темп. Найшвидше пробiг третiй 400-метровий вiдрiзок, який вважається найскладнiшим. i суперники вiдстали. У мене був ще третiй вартiант. Якби хтось тримався би зi мною до позначик 1200 м, я випустив би його трохи вперед, щоби сзаду “перепочити”, а на останнiх 120 метрах знову “спуртанув” би.
– Пiд час трансяцiї неможливо було не помiтити, як ти часто дивився на табло. Час контролював?
– Технiка йде вперед. Час я бачив на маленькому табло внизу. А на кутах в манежi стояли великi екрани, на яких я дивився за суперниками. Приємно бiгти, коли можеш контролювати бiг. Трохи пiдняв голову i бачиш, на якiй вiдстанi переслiдувачi.
Прапор пiдкинув “мадридець” з Кам’янця-Подiльського
– Ти перекреслив мрiю iспанцiв завершити чемпiонат на переможнiй нотi. Не вiдчував пiсля фiнiшу якоїсь недоброзичливостi з боку мiсцевої публiки?
– Коли коло пошани бiг, теж поруч були iспанцi, публiка аплодувала, люди вставали. Вiажко було зрозумiти чому бiльше радiли – моїй перемозi, чи другому i третьому мiсцям землякiв (смiється – Г. М.). Хоча знаю, що були мої вболiвальники i серед iспанцiв.
– В кадрi ти побiг коло пошани без нацiонального прапору…
– Трапилася цiкава iсторiя: український прапор менi дав хлопець з Кам’янця-Подiльського, який у 1982 роцi вигравав чемпiонат України саме на дистанцiї 1500м i який тепер живе iз сiм’єю в Мадридi. Вони з дружитною спецiально прийшли вболiвати за мене.
Влiтку можливий штурм рекорду Європи
– Судячи за зимових результатами, влiтку твiй рекорд України може не встояти…
– Не хочу загадувати напеперед. Гадаю, влiтку можна буде штурмувати десь 3.28-3.29 або навiть рекорд Європи (3.28,95 – Г. М.). Але щоби показувати високi результати i вигравати у тих же кенiйцiв, треба мати нормальну фiнансову пiдтримку. Торiк у мене була президентська стипендiя i, вiдповiдно, менше проблем з фiнансами. Тепер її немає, що ускладнює пiдготовку. Спортсмену високого класу бажано не вiдволiкатися на побутовi проблеми. Сподiваюся, нова влада зверне увагу на це.
– Через натягнутi стосунки обласної спортивної влади з легкою атлетикою не раз йшлося про те, що ти можеш змiнити спортивну прописку…
– У мене багато пропозицiй. Є регiони, де знаходять спонсорiв, якi платять до 3000 гривень в мiсяць, дають квартиру. Але я хочу залишитися на своїй рiднiй землi. Дуже прикро було, наприклад, коли на чемпiонатi України з кросу Вiталiй Рибак з Хотинщини виграв “золото” i “срiбло”, представляючи сусiдню Хмельниччину. Чомусь там можуть створити умови для пiдготовки. Йдеться ж не про мiльйони чи сотнi тисяч…
Георгiй МАЗУРАШУ, “Спорт-Експресс в Украине” для uaf.org.ua
