Наталя Тобіас: «Це був біг заради сина»

4

Фінішувавши третьою у півфіналі бігу на 1500 метрів,  бронзова призерка пекінської Олімпіади Наталя Тобіас з результатом 4:07.99 вийшла до фіналу своєї дисципліни на чемпіонаті світу з легкої атлетики. 28 серпня 2003 року на цьому ж самому стадіоні Наталя стала переможницею Всесвітньої Універсіади і 28 серпня 2011 пройшла крізь перше кваліфікаційне сито нинішнього чемпіонату світу. Донеччанка взагалі любить проводити паралелі з числами, то ж коли минулого разу вона виходила зі стадіону, я їй жартома нагадала, мовляв, не забудь знайти привід для виходу в фінал 30 серпня…

 

 

«Знаєте, а у мене сьогодні був ще який привід пройти через півфінал, – одразу випалила  усміхнена Наталя у мікст-зоні. – Моєму синові сьогодні рівно рік і 11 місяців. Як сказала моя мама в телефонній розмові: «Наталю, у тебе сьогодні повинно бути свято». «Повинно,»- відповіла я й вийшла з цими на старт. Так що сьогодні у мене був біг заради сина.

Головне, не забудь покопатися у своїй пам’яті й відшукати привід для гарного настрою чи посвяти чомусь у день фінального забігу.

Навіть не сумнівайтеся!

А тепер серйозніше. Як почувалася сьогодні на дистанції? Чи зникла важкість у ногах, яка насторожувала у першому колі бігу?

Не можу сказати, що стало легше ногам, але особисто я на тій же фінішній прямій відчувала себе набагато впевненіше. Єдина неприємність, що суперниці бігли просто стіною, й мені довелося різко перебудовуватися й виходити аж на четверту доріжку. Я дуже багато сил витратила на те, аби здійснити цей маневр. Але якщо б я цього не зробила, я навряд чи втиснулася б у першу п’ятірку на фініші. Йдучи на це, я чітко розраховувала власні сили й розуміла, що їх цілком достатньо, щоб і зайняти позицію, і фінішувати. Аби я не вакараскувалася із тієї «коробочки», то можна було б і виграти півфінал. Тільки який з того сенс? Ліпше будемо у вирішальному забігові такою собі «темною конячкою.» Я думаю, що як для першого літнього сезону, який я повноцінно провела після тривалої перерви, пов’язаної з декретною відпусткою, головне було потрапити у фінал. А там намагатимуся зробити все від мене залежне. Зазвичай, я від одного до іншого забігу все більше розбігаюся і в кожному наступному колі почуваюся краще. Поки що ця тенденція підтверджується, а далі подивимося.»