Завершився фінал жіночого бігу на 200 метрів. Українка Христина Стуй була не лише єдиною білою спринтеркою, котра потрапила до вісімки найсильніших на цій дистанції, а єдиною європейкою у забігові, складаючи компанію таким асам світового спринту, як Елісон Фелікс, Кармеліта Джеттер, Вероніка Кемпбел-Браун, Деббі Фергюсон-Маккензі, Шерон Сімпсон, тощо. Потрапивши до фіналу цього забігу українка вже створила сенсацію, але ще одного дива не сталося. У серйозну боротьбу за медалі Івано-Франківська спортсменка не втрутилася, але й останньою не фінішувала, обійшовши ямайчанку Шерон Сімпсон та показавши час 23.02сек. Нагадаю, що і у попередньому забігові, й у півфіналі цієї дисципліни Христина встановлювала особисті рекорди, довівши власне досягнення до 22.79сек. Чемпіонкою світу з бігу на 200 метрів серед жінок стала ще одна представниця Ямайки Вероніка Кемпбел-Браун зі своїм найкращим результатом нинішнього сезону – 22.22 сек.
«Христино, навіть не знаю, чи варто тебе зараз просити розповідати про власні відчуття чи щось аналізувати, оскільки потрапивши до фіналу чемпіонату світу ти вже стрибнула вище власної голови. Та й психологічно, мабуть, нелегко було розуміти, що поруч з тобою у цьому фіналі немає жодної спринтерки, котра б не мала гучного світового титулу.
Розумієте, я просто такий спортсмен, котрий навіть у найкритичнішій ситуації може зібрати всю свою волю у кулак. Для мене титули суперниць не мають значення. Якщо я вже і виходжу боротися, то до кінця, а найголовніше з власним результатом. Я трохи роздосадувана показаним сьогодні часом. Тому що де, як не в такій прудконогій компанії встановлювати особисті рекорди?
А може бути і навпаки. Намагаючись боротися і дістати суперниць атлети вряди-годи починають занадто затискатися й видавлювати із себе біг.
Я жодного разу не відчула по дистанції, що я затислася. Але за внутрішніми відчуттями, навіть не дивлячись на результат, я вже знала, що особистого рекорду не буде. Мені абсолютно не сподобалося, як я пробігла віраж і вийшла з нього на фінішну пряму. Кілька десятих секунди, певно, ця моя помилка сьогодні у з’їла.
Та й важкувато, мені здається, пробігти три кола на чемпіонаті світу, два з яких були на рівні особистих рекордів, та ще на дистанції 200 метрів.
З двохсотметрівкою ви потрапили просто в «яблучко». Мені насправді ще важкувато долати цю дистанцію у три кола, бо востаннє я її бігала у 2008 році. І лише коли я переїхала до Києва і перейшла до групи Сергія Басенка, він побачив, що мій розкотистий біг більше підійшов би саме для дистанції 200 чи 400 метрів. Стометрівку таким катом швидко не побіжиш.
Не потрібно нас дурити. Ми бачили, як ти бігла фінал зимового чемпіонату Європи ще на коротшій дистанції – 60м.
(сміється) Тоді ви як раз мали бачити, що зі стартом у мене було далеко не все гаразд. Я хіба що змогла там накотити добряче на фініш.
Скажи чесно, а ти сьогодні справді розраховувала на ще один рекорд?
Впіймавши кураж, складно зупинитися. Але, думаю, що як раз оті два попередніх рекорди далися взнаки. Не можу сказати, що я не відновилася чи відчувала у ногах якусь важкість під час фіналу, але, приміром, сьогоднішню ніч я дуже погано спала. І не тому що хвилювалася перед фіналом, а тому що емоційно не могла заспокоїтися після виходу до нього. Такі психологічні стреси, нехай і позитивні, вочевидь дарма не минаються.
Скажи тоді, як почувалася сьогодні одна українська руда бестія серед семи чорних блискавок?
Цілком природно! (сміється).Щоправда, мені чоловік також сказав телефоном, мовляв, складається враження, ніби ти просто серед них загубилася. А мені хіба що… Така собі біла тигриця серед темношкірих хижаків.
Влучно, оскільки біла тигриця – це вид рідкісний і зустрічається в природі не часто, особливо у фіналах чемпіонату світу з бігу на 200 метрів.
(сміється) Ми ще покусаємося. У нас попереду естафета. Тому потрібно трохи стримувати емоції у налаштовуватися на неї, як на найбільш відповідальний старт на нинішньому чемпіонаті. В особистому виді боротися з американками та ямайчанками нашим спринтеркам ще не так легко, а ось на естафету ми покладаємо чималі сподівання. 4х100метроів знедавна став нашим коронним видом.
Склад короткої естафети планується традиційний?
Так, Олеся Повх, Наталя Погребняк, Марія Рємєнь і я на останньому етапі. Планує таким складом старувати одразу і в попередньому, й у фінальному забігах. Склад бойовий, так що тримайте кулачки.»
