Львівський університет фізичної культури відзначив видатних легкоатлетів

13

Головними героями урочистої церемонії святкування 65-річчя Львівського державного університету фізичної культури були видатні легкоатлети.

 

 

 

Чорна мантія та шапочка академіка… Дворазовий олімпійський чемпіон, володар срібної і двох бронзових олімпійських медалей, багаторазовий чемпіон Європи, а нині президент Федерації легкої атлетики України, член Міжнародного олімпійського комітету Валерій Борзов виходить на урочисту сцену в такому вбранні вже не вперше. Почесному доктору Національного університету фізичного виховання і спорту тепер присвоїли звання ще й почесного доктора Львівського університету фізичної культури.

 

 

 

Borzov2_LDUFK2011«Я знав, що мені присвоять звання почесного доктора Львівського університету фізичної культури, тому особливого здивування з приводу моєї інавгурації не було, – розповів Валерій Пилипович. – Церемонія викликала багато позитивних емоцій. А як інакше? Ця почесна відзнака – своєрідна подяка за внесок у нашу спільну справу, за служіння спорту.

Якщо би у вас була можливість прочитати студентам університету фізичної культури лекцію на будь-яку тему, про що вам хотілося би їм розповісти?

Можливо, не так лекцію прочитати, скільки поговорити з майбутніми спортивними фахівцями про особливості сучасного спорту: про організацію тренувального процесу і багаторічне планування, про методичні основи тренувального процесу, про планування багаторічного циклу і про особливості підготовки до основних змагань сезону, про дозування навантажень і відновлення, про підбір спеціальних засобів тощо. В якому напрямку повинна рухатись сучасна спортивна наука? Як на мене, тепер потрібно відроджувати методичні основи спортивного тренування, тому що у сучасному українському спорті відчутно не вистачає тренерських мізків. Це в першу чергу пов’язано зі зміною поколінь. Багато досвідчених тренерів виїхали з України і готують чемпіонів для інших держав, а молоді кадри ще не готові взяти на себе весь обсяг роботи і всю відповідальність.

Ви оглядали стадіон університету фізкультури. Задоволені тим, як проходять будівельні роботи?

Хотілося б, аби до зими уже було асфальтне покриття, а до весни й бігові доріжки. Поки що ж засипають гравій. Це чудово, що в Україні буде ще одна легкоатлетична арена. Адже, готуючись до футбольного Євро-2012, забувають про легку атлетику: далеко не всі стадіони мають легкоатлетичні сектори. Які я побачив недоліки у ході робіт? Усі недоліки ми ліквідували ще на стадії проектування, коли запропонували керівникові проекту, який займається реконструкцією стадіону, технічні вимоги, що відповідають регламенту і правилам Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій. Так, ми запропонували перенести яму для потрійного стрибка, дотримуватися норм щодо віражів, ухилу та довжини бігових доріжок, постелити якісне покриття тощо. Цей стадіон не претендуватиме на європейський рівень, однак обіцяє бути цілком сучасним. Коли атлетичну арену сертифікують і підготують до роботи, до Львова приїде легкоатлетична збірна України. На цьому стадіоні ми плануємо готуватися до ігор Олімпіади в Лондоні.»

 

 

 

 

 

Ter-Ovanesyan_LDUFKВітання з приводу інавгурації у почесні професори університету приймав і кандидат наук, професор кафедри теорії легкої атлетики Російської державної академії фізичної культури Ігор Тер-Ованесян, якого газети довгий час називали не інакше, як «єдиним білим рекордсменом світу у стрибках у довжину; єдиним європейцем, хто на рівних конкурував з американськими стрибунами; єдиним учасником п’яти Олімпіад». Проте Ігоря Арамовича знають не лише як видатного спортсмена (дворазового бронзового призера Олімпійських ігор, триразового чемпіона Європи та автора двох світових рекордів), але і як серйозного науковця, тренера (працював старшим тренером збірної СРСР зі стрибків у довжину, а пізніше і головним тренером збірної Союзу з легкої атлетики), спортивного функціонера (був президентом Федерації легкої атлетики СРСР, заступником голови Російської Федерації з фізичної культури, спорту і туризму; членом ради Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій), засновника фонду «Спорт проти наркотиків» та одного з авторів комплексної програми пропаганди здорового способу життя.

 

 

 

Ігор Тер-Ованесян розповів, що відзнака своєї Alma-mater для нього особливо приємна і важлива: «У 50-ті роки мого батька, Арама Тер-Ованесяна, через космополітичні погляди вигнали з ГЦОЛІФКу, де він працював викладачем. Тодішній ректор Львівського інституту фізичної культури пішов на доволі ризикований, а тому сміливий крок: не лише взяв батька на роботу, але й запросив завідувати кафедрою. Так з Москви, де Zaporozhabov_LDUFKпанували репресії і терор, я потрапив у цілком європейське місто, зі своєю особливою, камерною атмосферою, інтелектуальним середовищем. Перші кроки у легкій атлетиці я зробив також у Львові, і моїми наставниками та вчителями були високоосвічені професіонали, які допомагали, стимулювали, надихали. Тут я став не лише відомим спортсменом, але й сформувався як особистість. І мені дуже хотілося б, щоб років через десять Львів повернувся би до міста мого дитинства. Став би інтелектуальним, багатим, європейським».

 

 

 

Звання  почесного доктора Львівського університету фізичної культури присвоїли також доктору педагогічних наук, професору Вадиму Запорожанову, випускнику Львівського інституту фізкультури, видатному вченому і тренеру, який закладав основи спортивної науки і свої відкриття втілював у результатах учнів. Одним із вихованців Вадима Олександровича як раз і був Ігор Тер-Ованесян.