Ігор Бодров: «Спочатку результат – потім розмови»

620
Ще кілька років тому складно було уявити, що хтось зазіхне на лідерство Ігоря Бодрова в українському спринті. Та спорт – річ не завжди передбачувана. І суперники поступово почали наступати харків’янину на п’яти.

 
Робити висновки на основі лише одного старту було б не зовсім правильно. Та все ж на командному чемпіонаті України з легкої атлетики, який триває у Запоріжжі, не відзначити біг Бодрова було б несправедливо.
 
Уже після першої половини 60-метрівки можна було майже зі стовідсотковою впевненістю назвати ім’я переможця. Залишалося лише почекати кілька секунд для того, щоб оголосити його офіційно. Ігор на 15 сотих випередив свого найближчого переслідувача Сергія Смєлика, а його 6,76 с зовсім не здавались межею можливостей.
 
Та не зважаючи на впевнену перемогу, Ігор не поспішає надто радіти і дуже обережний у своїх прогнозах. Точніше, він їх узагалі намагається уникати. «Краще я спочатку досягну результату, а потім про нього поговоримо», – каже він. Та все ж  дещо цікаве від нашого спринтера ми дізналися.
 
Ігоре, ви якось говорили про те, що найбільше любите бігати 200 метрів. Та, судячи з сьогоднішнього виступу, для перемоги з суттєвим запасом може бути достатньо і дистанції у 60 метрів?
 
200 метрів – моя коронна дистанція. Але насправді мені дуже подобається бігати і 100-метрівку, і 60 метрів. Намагаюся щозими стартувати у манежі. Головне – підійти до змагань у хорошій формі.
 
Ваша форма на сьогоднішній день дозволяє сподіватися на потрапляння на чемпіонат Європи у приміщенні?
 
Я не хотів би робити прогнозів на рік. Багато у чому вирішальним буде чемпіонат України у Сумах. Але до того часу у мене ще буде міжнародний старт у Бєлгороді. Ми з тренерами вирішили не пропускати турніри: ні національні, ні комерційні. З останніми мені тепер допомагає новий менеджер – Ольга Назарова.
 
Новий у вас не лише менеджер, а й склад команди тренерів?
 
Я продовжую тренуватися у своїх батьків (Надії та Валерія Бодрових. – Прим. авт..), але відтепер ми співпрацюємо також з Олегом Анатолійовичем Мухіним, тренером Раміля Гулієва. Це фахівець дуже високого рівня. Зараз він живе і працює у Туреччині. Минулого року ми їздили тренуватися у його групу, вони приїжджали до нас. Такий обмін досвідом дуже корисний і повинен дати результат.
 
Що змінилося за останній час у вашій методиці тренувань і техніці?
 
Я б говорив про зміни не стільки у методиці і техніці, скільки про зміну тренувального процесу. Зараз він побудований інакше, ніж раніше. Звичайно, за місяць чи навіть за рік результат не може бути помітним. Маю на увазі стабільний та високий результат. На це потрібно більше часу. Але, як і говорив, не будемо забігати наперед. Поки що я переміг – і це добре. З кожним наступним стартом намагатимуся вдосконалювати і біг, і результат.
Попередня статтяАльона Колесниченко: «Участь у юнацьких змаганнях – неабиякий шанс на майбутнє у великому спорті»
Наступна статтяМарія Рємєнь: «Хотіли пройти зимовий сезон малими жертвами»